Відзначення Дня вигнання нацистських окупантів з України та Нижньосірогозького району

27 жовтня 2017 року, на центральній площі селища відбувся мітинг, присвячений 74-ій річниці вигнання нацистських окупантів з Нижньосірогозького району та 73-ій річниці визволення України від нацистського поневолення.

Так співпало, що саме 28 жовтня1943  року  воїни  19-го  танкового  корпусу, 4-го гвардійського  кавалерійського  корпусу   та  2-ої  гвардійської  армії  в  жорстоких  боях  вигнали з нашого району останнього нациста, а роком пізніше, у цей же день, радянськими військами було звільнено останній населений пункт Закарпатської України.

Цей день назавжди залишиться в пам’яті нашого народу.

Тож вшанувати пам'ять воїнів, які воювали та загинули у роки  Другої Світової війни на площу прийшли керівництво районної державної адміністрації та районної ради, члени трудових колективів установ, підприємств і організацій, члени районної громадської організації ветеранів війни та праці, учнівська молодь, громадськість.

Перший заступник голови районної державної адміністрації Полуекто Оксана Миколаївна та голова районної ради Яців Іван Григорович у своїх виступах сказали багато теплих слів вдячні ветеранам Другої світової війни за мужність у боях, за тяжку працю у повоєнні роки, за незламну силу духу та непохитну віру в торжество добра.

Голова районної громадської організації ветеранів вйни та праці Шокарєв Анатолій Михайлович розповів всім присутнім, як до селища Нижні Сірогози, на відкриття меморіалу «Скорботна мати» приїздили наші визволителі, бійці 19-го  танкового  корпусу.

Місцевий краєзнавець, дослідник «Книги пам’яті» і письменник Безух Юрій Валентинович у своєму виступі розповів про проведену дослідницьку роботу, завдяки якій за останні два роки встановлено імена 449 воїнів, що насправді загинули при визволенні нашого району.

Під час мітингу пам’ять воїнів, загиблих у роки Другої Світової війни та під час антитерористичної операції на сході України було вшановано хвилиною мовчання та покладанням квітів до меморіалу «Скорботна мати» і пам’ятника «Танк». Адже, саме завдяки цим солдатам, ми живі сьогодні, без них не було б і нинішньої незалежної України. Тому, крім монументів і братських могил, пам’ятники героям-визволителям повинні бути в серці кожного українця. Їх світлою пам’яттю ми зобов’язані повіряти кожен свій крок, жити так, щоб бути гідними їх подвигу і їх великої жертви.

Тож завжди пам'ятайте тих, хто ціною своїх життів захищав і визволяв її в роки воєнного лихоліття.