Візитівка Горностаївки - Музей народної творчості та побуту

Горностаївський музей народної творчості та побуту заснований 2007 року, як селищний і мав назву “Світлиця баби Даші”. Це ім'я знаної в селі вишивальниці Куліш Дар'ї Терентіївни.  Музей знаходився в приміщенні селищної ради, в історичній будівлі збудованій та введеній в експлуатацію 1907 року, як Селянський поземельний банк.

Задум створити музей, де будуть зібрані та  збережені предмети домашнього вжитку сподобався односельцям і,  на заклик духовної натхненниці Олени Ташкінової, за незначний  період  часу музей наповнився новими речами: вишитими рушниками, скринями, прасками, а також великою кількістю предметів етнічного походження.  2012   року було прийнято рішення про  перейменування “Світлиці баби Даші” на музей народної творчості та побуту, профіль діяльності — етнографічний, а в зв'язку із збільшенням кількості експонатів, для музею було надано значно більше за площею приміщення — будівлю старої школи.  Ця будівля  теж має свою історію, адже здавна була панським будинком, де танцювали пани. Згодом слугувала церковно-приходській школі, потім називалася школа-семирічка. В цій будівлі неодноразово бував Нестор Іванович Махно. За переказами, дві вчительки, які працювали там, покинули школу та подалися до армії Нестора Івановича.

Керівниця музею Олена Ташкінова збирає для зберігання речі, які були духовними скарбами колишніх мешканців селища, цей музей є цікавим для відвідувачів, оскільки всі експонати є автентичними. З-поміж речей вирізняється плахта — незшита поясна частина жіночого українського вбрання, виткана з пофарбованої вовни (довжина 4,2м, ширина 84 см). Виткане полотнище розрізали на три рівні частини, а потім дві частини не зшивали, а пришивали виворітними сторонами до третьої частини. Потім зшивали таким чином, щоб середина нижньої частини була навпроти розрізу бічних частин. Пошиту у вигляді букви Т готову плахту перегинали так, щоб її нижня лицьова  сторона опинилася знизу. Одягали її, обмотавши навколо  стану, перев'язуючи поверх поясом. Причому нижня частина прикривала задню частину тіла, а дві вивернуті, інші боки, залишаючи тільки невеликий розріз попереду, що прикривався попередницею.

Давньою історією гончарства у Горностаївці перейнялася Олена Ташкінова задля передачі молодому поколінню  майстерності її мешканців, які працювали в гончарному цеху.   Протягом  1973-1991 років горностаївці виробляли гончарні вироби, які славилися якісним матеріалом, міцністю та оздобленням. Тож, в місцевому музеї гончарство представлене як експонатами із Чернігівської та Полтавської областей, які заселяли район, так і гончарством німців-колоністів, місцевого гончарного цеху, а також черепичних заводів сіл Каїри і Кочубеївки.  

У першій залі музею представлені народні ремесла: обробка каменю; ковальство, ткацтво, столярство, лозоплетіння, бондарство.

Друга зала — “Світлиця баби Даші” представлена унікальною колекцією вишитих рушників, жіночих, чоловічих та дитячих вишиванок,  наволочок, простирадла, скринь.

У третій залі зберігаються автентичні портрети старожилів у виставці “Родовий фотоколаж”,  в тому числі є  багата колекція “рукотворних”  вишитих картин.

Четверта зала — виставкова зала живопису, де представлені роботи, як місцевих художників, так і відомих художників Херсонщини.

Віднедавна за музеєм надійно закріпилася назва “Бренд селища Горностаївка”.