У Каланчацькому районі привітали з 90-річним ювілеєм ветерана Великої Вітчизняної війни Миколу Шахова

13.02.2014 18:49:00

10 лютого 2014 року в Комунальному закладі «Центр дитячої та юнацької творчості Каланчацької районної ради Херсонської області» привітали з 90-річним ювілеєм Шахова Миколу Олександровича, засновника вечірньої освіти в районі

10 лютого 2014 року в Комунальному закладі «Центр дитячої та юнацької творчості Каланчацької районної ради Херсонської області» привітали з 90-річним ювілеєм Шахова Миколу Олександровича, засновника вечірньої освіти урайоні. З вітальними словами до ювіляра звернулися голова райдержадміністрації Галина Малишенко, котра вручила Миколі Шахову Почесну грамоту.
 
Микола Шахов народився 08 лютого 1924 року на Морозівських хуторах Чаплинського району Херсонської області в сім’ї селянина-середняка. У 1930 році сім’я (батько, мати та п’ятеро дітей) переїхали в селище Червона Зірка Ново-Каланчацької сільської ради. У цьому ж році батьки вступили до колгоспу «Серп і Молот». У 1937 році батька було репресовано органами НКВС (посмертно реабілітований Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 року). Із неволі батько в листах просив дружину: «Учи сина».
У 1931 році Микола пішов до першого класу Новопавлівської початкової школи.
У 1941 році закінчив 10 класів Новокиївської середньої школи Каланчацького району Херсонської області з відмінними оцінками і подав заяву до Миколаївського кораблебудівного інституту. Але замість екзамену до вузу йому довелося складати значно суворіший іспит на мужність, відданість, на життя. Почалася Велика Вітчизняна війна.
Воював у складі 260-го Гвардійського полку 86-ї Гвардійської Стрілецької дивізії та у складі 378-го Гвардійського Стрілецького полку 126-ї Гвардійської Стрілецької дивізії. Війну (з листопада 1943 року до Дня Перемоги) пройшов пішки. Довелося визволяти міста Херсон, Миколаїв, Одесу. Будучи легко пораненим, працював санітаром, з поля бою виніс Петра Козуба, земляка із Новопавлівки. Брав участь у визволенні Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщини, Австрії, Чехословаччини.
Нагороди, які прикрашають груди скромного солдата війни, говорять про героїчну звитягу: ордени «Вітчизняної війни ІІ ступеня» та «За мужність»; медалі «За відвагу» (за участь у боях за звільнення міста Миколаєва), «За бойові заслуги» (за участь у боях під Будапештом), «За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.». 
Після демобілізації у травні 1947 року працював інструктором Осоавіахіма Каланчацької райради, завідуючим Новопавлівським сільським клубом. Із вересня 1947 року почалася педагогічна діяльність Миколи Олександровича.
Він був учителем математики Новопавлівської семирічної школи, директором Гаврилівської семирічної школи. З 1951 по 1957 рр. навчався заочно в Херсонському педагогічному інституті імені Крупської. Працював директором Новокиївської середньої школи, директором Каланчацької середньої школи №1.
У 1969 році призначений завідуючим районним відділом освіти. Микола Олександрович – засновник вечірньої освіти в районі.
Перебуваючи на пенсії, ще деякий час працював учителем математики Привільської загальноосвітньої школи. Зараз, перебуваючи на заслуженому відпочинку, пише вірші, зустрічається з друзями, бойовими побратимами і колегами. Упорядкував сімейний архів, створивши збірку спогадів в документах і фотоматеріалах «Пам’ять. Дітям, онукам, правнукам…».
Ювіляру подякували за проявлену мужність і героїзм у роки війни, за невтомну працю у післявоєнний час, подарували квіти, подарунки та побажали міцного здоров’я, бадьорості, злагоди в оселі. 
«Ви є яскравим прикладом для наслідування молодому поколінню. Дай Вам Бог ще багато світлих днів і щасливих років», – зазначила Галина Малишенко.

Корисні посилання