12 січня – 50-ті роковини від початку «великого погрому» – операції КДБ «Блок» проти українських дисидентів

12.01.2022 10:00:49
12 січня – 50-ті роковини від початку «великого погрому» – операції КДБ «Блок» проти українських дисидентів

Сьогодні минають 50-ті роковини від початку «великого погрому» – операції КДБ «Блок» проти українських дисидентів. Так на початку 1970-х років Москва розв’язала масові репресії проти українських правозахисників, борців за вільну демократичну Україну, представників свідомої української інтелігенції.

У листопаді 1971 року в Москві пройшла робоча нарада за участю представників республіканських КДБ. Саме тоді схвалили план заходів для припинення «ворожої діяльності» учасників демократичного руху. Ще в серпні того року порушили кримінальну справу за розповсюдження журналу «Український вісник». А наприкінці грудня новий очільник КДБ УРСР Віталій Федорчук рапортував першому секретарю ЦК КПУ Петру Шелесту про підготовку операції з розкриття зв’язку націоналістичного підпілля в Україні з закордонними. 12 – 14 січня 1972 року КГБ УРСР розпочав операцію «Блок», заарештувавши велику групу дисидентів.

Арешти відбулися по всій Україні, та найбільше їх було у Львові й Києві. Тільки в перший місяць року заарештували близько 20 людей. Це, зокрема, відомі постаті: В'ячеслав Чорновіл, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Василь Стус, Іван Гель, Ірина Калинець, Стефанія Шабатура.

Пізніше були заарештовані священник Василь Романюк (згодом патріарх УПЦ КП Володимир); поет Микола Холодний; літературознавець Іван Дзюба, психіатр Семен Глузман, філософи Василь Лісовий і Євген Пронюк; викладачі Кузьма Матвіюк та Богдан Чорномаз та інші. Загалом протягом 1972 року під арештом опинилися близько 100 осіб, 89 із них засуджені за антирадянську діяльність.

Безпосереднім приводом для арештів стало затримання на станції Чоп 4 січня 1972 громадянина Бельгії, члена «Спілки української молоді» Ярослава Добоша. Чоловік намагався вивезти за кордон фотокопію «Словника рим української мови» політв’язня Святослава Караванського. Перед тим Добош у Києві зустрічався з Іваном Світличним та іншими шістьдесятниками. Ярослав став уособленням безпосереднього зв'язку руху опору в Україні із закордонними націоналістичними центрами. Тоді радянська пропаганда змогла представити дисидентів як "націоналістичних наймитів" і "запроданців капіталістичного Заходу". Під час "бесіди" з органами безпеки, Добош визнав, що намагався в Україні отримати інформацію про заарештованих представників інтелігенції та вивезти книгу Караванського для друку за кордоном. Також заявив, що "протестує проти арештів письменників і наукових співробітників, які боролися за українську мову і культуру".

Хвиля репресій 1972 року мала поставити остаточну крапку в існуванні руху опору в Україні, тому була особливо масштабною, а вироки засудженим — дуже жорстокими.

І досі збережено 26 касет з відеосвідченнями українських дисидентів, які нещодавно врятували режисер Юрій Луговий та продюсерка Зоряна Гриценко із Канади. Ці записи унікальні, адже зроблені у кінці 1970-х та на початку 80-х років. На відеоплівках ‒ люди, які щойно вийшли з мордовських таборів чи пережили катування у психлікарнях. Свідчення та виступи лідерів дисидентського руху Петра Григоренка, Валентина Мороза, Надії Світличної та інших українських політв’язнів радянських тюрем незабаром можна буде переглянути в мережі Інтернет. Про це на своєму сайті повідомив Інститут історії України НАНУ.



Корисні посилання