27 листопада в Україні вшановують пам’ять жертв голодоморів

У ХХ столітті на долю українського народу випало чимало випробувань – війни, революції та голод. 1921-ий, 1922-ий, 1923-ій, 1946-ий та 1947-ий запам’яталися українцям, як страшні голодні роки. Проте, найтрагічнішим став Голодомор 1932 – 1933 років, який забрав життя мільйонів українців. Цей геноцид було вчинено комуністичним тоталітарним режимом з наміром знищити українську націю.

Про історію Голодомору в Україні та про моторошні факти, які роками замовчувалися, в своїх матеріалах розповідає Національний музей Голодомору.

Тих, хто пам’ятає ці жахливі події з кожним роком стає все менше. Переважна більшість свідків Голодомору, які наприкінці 1980-х наважилися вголос заговорити про цю трагедію, у 1932-33 роках були ще дітьми. Голод забрав їх дитинство, близьких та спокій. Лише наприкінці життя їм відкрилися справжні причини цього лиха і страшні наслідки не для одного покоління українців.

Український інститут національної пам’яті розпочинає інформаційну кампанію #ГолодоморДитячимиОчима, в рамках якої публікує розповіді про долі тих, на чиє дитинство випали ці страшні випробування, а також їхні дитячі спогади. Це стане продовженням проєкту «Пам’ять роду».
Також пропонує українцям долучитися до кампанії і опублікувати на своїх сторінках у соціальних мережах фото та спогади рідних, які дітьми пережили Голодомор. Всі дописи необхідно супроводжувати хеш-тегом #ГолодоморДитячимиОчима.

Окрім цього, зробити внесок у збереження пам’яті про голодомор кожен з нас може:

- 27 листопада разом з усією країною запаливши свічку у вікні своєї домівки, біля пам’ятного хреста або меморіалу,
- записавши свідчення від родичів-очевидців Голодомору та передавши їх до музею (місцевого, краєзнавчого чи Національного музею Голодомору-геноциду);
- зібравши старі світлини рідних людей;
- передавши до музею артефакти 1920-30-х років (сорочки, рушники, предмети побуту, тощо).