До Міжнародного дня пам’яті жертв фашизму

Кожного вересня, у місяць, коли розпочалась та повністю завершилась Друга світова війна – найбільше в історії військове протистояння, весь світ вшановує пам’ять жертв фашизму – з 1962 року 11 вересня відзначається Міжнародний день пам’яті жертв фашизму.

Друга світова війна згубила життя десятків мільйонів людей, скалічила сотні мільйонів доль та зруйнувала вщент тисячі населених пунктів. Завдяки співпраці, послідовним та скоординованим діям сил Антигітлерівської коаліції народи світу подолали нацистів та їх союзників. Внесок Українського народу у спільну перемогу – неоцінений. Майже у кожній українській родині від старших до молодших передається пам’ять про героїв і мучеників, які віддали життя у тій війні.

День пам’яті жертв фашизму – це день, коли вшановуються десятки мільйонів людей, загиблих під час Другої світової війни. Це день поминання полеглих у боях солдатів, а також мирних людей різних національностей, які загинули внаслідок бомбардувань, у концтаборах, від хвороб, голоду та катувань на окупованій території.

Серед членів Антигітлерівської коаліції був і Радянській Союз, в якому ідеологія нетерпимості до інакомислення і у постсталінські часи мало чим відрізнялась від італійського фашизму, а наступниця Радянського Союзу Російська Федерація за час правління В.Путіна остаточно перетворилась у мілітаризовану диктатуру з практично усіма атрибутами фашизму.

Форма політичного правління та державного устрою Росії з гіперболізованим інститутом суперпрезидентства, наділеного фактично диктаторськими повноваженнями, фіктивним федералізмом, де регіони насправді не мають жодних прав самоврядування та самостійності, нівелювання впливу опозиційних партій і недержавних організацій, надмірною могутністю олігархічного бізнесу, відсутністю демократичних прав та свобод у громадян фактично тотожна моделі Італії часів Беніто Муссоліні. І складовими доктринами так званого «руського міра» є прояви ідеології фашизму.

Докази наявності у сучасній Росії ознак фашизму:

– Усім фашистським режимам притаманне гіпертрофоване та концептуально обґрунтоване почуття національної вищості над іншими народами, яке у путінській Росії яскраво виражено у «протиставленні російської православної, слов’янської духовності західному матеріалізму та споживацтву».

– Ідея про «старшого та молодших слов’янських братів» є класичним прикладом російського націоналістичного шовінізму, оскільки, окрім ірраціональної віри деяких росіян, немає і не може бути жодних доказів, що російська нація духовно та культурно вища за якусь іншу.

– Теза про вищість росіян над іншими націями проглядається і в релігійних догмах РПЦ. Російська православна церква себе оголошує єдиною істинно канонічною організацією, а католики, протестанти та українці греко-католики, на їх думку, перекручують вчення Христа і не є істинними правовірними.

– Контроль Москви над народами Східної Європи, а відтак їхнє поневолення, фактично оголошено національною ідеєю. Російське імперське месіанство чудово поєдналося з прагненням відновити СРСР та покінчити з незалежністю вільних сусідніх країн – в ім’я зміцнення Росії, для подальшого протистояння з цивілізацією Заходу Росія всю свою історію патологічно прагнула завоювати сусідні країни і на 90 відсотків її території складається з підкорених неросійських народів. Вона і далі прагне анексій, що робить цю країну небезпечною для миру і світу.

– Путінський режим, як і всі фашисти, для початку намагається захопити всі території, де мешкають етнічні росіяни та російськомовні. За останні 20 років Росія напала на Грузію та Молдову, підтримуючи там штучно створені нею сепаратистські режими, придушила кривавими репресіями чеченський народ та здійснила збройну інтервенцію в Україну.

– Класичними ознаками фашистського режиму є культ мілітаризму та апологетика війни, які останнім часом зашкалюють у російських фільмах та історичних телепередачах, де російський «рембо» перемагає всіх ворогів, при чому вороги у російському кінематографі завжди неросійської національності.

– Офіційна Москва систематично критикує ліберально-демократичні цінності, які несмішливо зводить до прав секс-меншин та толерантності до мусульман, висміюючи це як найстрошніші аспекти демократії. А як альтернатива пропонується сильна країна із сильним вождем, якого бояться і поважають у світі, – класична формула Муссоліні.

– Ще одним підтвердженням скочування Росії до фашизму є культ лідера, вождя нації, який кремлівська влада вибудувала шляхом маніпуляцій, репресій і залякувань, та успішно насадила серед збіднілого, задурманеного й агресивно невдоволеного народу. Культ Путіна багато в чому перевершив своїми масштабами навіть культ Гітлера, і мільйони росіян щасливі, що з ними ще з минулого століття править Путін, який «відроджує імперію, піднімає Росію з колін», збільшує армію та озброєння і протистоїть демократичному Заходу.

За матеріалами Адміністрації Президента України