Нинішнього скорботного дня весь світ згадує в’язнів антилюдського нацистського режиму

11.04.2016 14:14:24
Нинішнього скорботного дня весь світ згадує в’язнів антилюдського нацистського режиму

Сьогодні 11 квітня світова громадськість згадує події, які відбувалися в 1945 році. Друга світова війна наближалася до свого завершення, але не всім судилося дожити до цієї події. Німецьке командування прийняло не людське рішення, від якого навіть зараз стигне кров – про тотальне винищення в’язнів концтаборів. Фашистська каральна машина доживала останні місяці, та ставала все більш агресивнішою. І вся нелюдська лють падала на полонених і в’язнів таборів. Минуло вже понад сімдесят років з того часу, як від неминучої смерті були врятовані тисячі полонених.

Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів відзначається з метою збереження пам’яті  про трагічні події Другої Світової війни, які забрали життя людей, що загибли у нацистських концтаборах, гетто та місцях примусового тримання.

В цю пам’ятну дату ми згадуємо усіх, хто пройшов фашистські концентраційні табори, хто навіки залишився  у безіменних могилах чи печах крематоріїв віддавши своє життя за те, щоб ми мали змогу жити, відбудовувати країну та тих, хто вижив усім смертям на зло. На жаль, усе менше серед нас ветеранів, які вижили після тортур фашистських концтаборів, але пам’ять про них живе. З року в рік, весняного дня, ми приносимо квіти до пам’ятників загиблим  в ті далекі  роки війни, вшановуємо подвиг дідів і прадідів, які полягли заради нашого мирного майбутнього разом з усім світом вклоняється людям, які пройшли тяжкий шлях через фашистські табори, віддаємо данину скорботної пам’яті загиблим у фашистських катівнях та відвідуємо тих, хто пережив ті страшні дні.

Сьогодні в цей пам’ятний день за ініціативи райдержадміністрації та за сприянням районної ради веретанів керівництво району, місцевої ради, представників депутатського корпусу райради, громадськості, ЗМІ відвідали родину Годило Дмитра Івановича, колишнього в’язня, який дожив до наших днів, на власному досвіді відчувши жахіття нацистських концтаборів.

Заступник голови районної державної адміністрації Ольга Леонідівна Вакулич, керуючий справами районної ради Володимир Іванович Любак, депутат районної ради В’ячеслав Миколайович Панков, голова районної ради ветеранів Станіслав Антонович Соколовський, голова Чорноморівської сільської ради Володимир Вікторович Гузь віддати данину пошани подвигу Дмитра Івановича, який пройшов усі кола пекла побажали його родині миру, злагоди, міцного здоров’я та, щоб ця жахлива сторінка нашої історії ніколи не повторилася в життя майбутніх поколінь та вручили йому квіти, продуктовий набір, матеріальну допомогу. Делегація привітали    Дмитра Івановича  та зробили знімок на на  згадку  про  зустріч.

Народився Дмитро Іванович у селі Чорноморівка. У 1942 році шістнадцятирічним юнаком  Дмитра Івановича вивезено  до  Австрії в найстрашніший німецький концтабір Маутхаузен. Лише  щасливий  випадок  допоміг  залишитися  живим. Важкою  була  доля  всієї  родини  Годило,  і  далеко  не  всі  залишилися  живими  в  повоєнний  час Після війни колишній полонений повернувся до рідного села де жив і працював. В цьму році  Олександр Іванович вже розміняє десятий десяток. Не дивлячись на поважний вік й страшний досвід, він виглядає бадьорим і запевняє: будь-які труднощі можна пережити.

За прожиті роки є чим пишатися. Сьогодні він має велику дружню родину – 3 дітей, 7 правнуків та 9 онуків. Але позаду пережитий один з тих жахів, який назавжди закарбувався в його пам’яті і який не можливо забути. Нинішній день і навіть День Перемоги 9 травня для Дмитра Івановича – дати, що викликають змішані почуття радості й суму. А ще – спогади. Тож і радий був би забути сумні події життя, а не може… Розповів про  жахливі умови перебування в концтаборі про фашистські звірства.. . Але ця пам’ять – безцінний дар для нових поколінь, яким так потрібні розповіді очевидців війни, їх спогади і їхня мудрість! Долі в’язнів фашистських концтаборів є дуже повчальними для нас і сьогодні. Це покоління захоплює своєю стійкістю духу. Вони вчать нас цілеспрямованості, наполегливості, працелюбності. Мільйони людей, яких окупанти вивезли на примусову рабську працю, утримувались в нелюдських умовах. Він залишився в живих і з болем згадує усі ті роки. Скупа чоловіча сльоза навертається на очі колишнього полоненого. Головне для нього, щоб це більше не повторилося.

Сторінки минулого не треба забувати ніколи. Важкий шлях пройшло «покоління війни» – голод, тяжка, виснажлива праця та багато інших випробувань Ми не маємо права забувати про це велике лихо і повинні бути вдячними за велику жертву.

Корисні посилання