З нагоди відзначення Міжнародного дня визволення в'язнів фашистських концтаборів молодь відвідала свідка Другої Світової війни

Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів відзначається щороку 11 квітня. Цю пам’ятну дату встановлено за рішенням ООН тому, що саме в цей день у 1945 році в’язні концтабору Бухенвальд (“Буковий ліс”), довідавшись про наближення американських військ, підняли збройне повстання.  У таборі на той час знаходилися декілька десятків тисяч ув’язнених із 18 країн Європи. У цьому жахливому місці за дев’ять років побувало близько 250 тисяч людей. Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. За визнанням самих есесівців, в’язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку. За роки другої світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів чоловік, з них 5 мільйонів – громадяни   колишнього Радянського Союзу.

            Сторінки минулого не треба забувати ніколи. Важкий шлях пройшло «покоління війни» – голод, тяжка, виснажлива праця та багато інших випробувань. Ті, що залишилися в живих, сьогодні згадують усі ті роки з болем. Немає такої країни, яка б виграла від правління нацистів, немає такої нації, яка б збагатилася матеріально або духовно в результаті їх володарювання. Найстрашніша ідеологія – та, яка робить людину винуватою від народження тільки за кров, яка тече в її жилах. Ідеологія нацизму принесла руйнування як тим, хто її вигодував, так і тим, хто їй протистояв. Півстоліття тому величезну нацистську машину вдалося зупинити і зруйнувати. Солдати різних національностей билися пліч-о-пліч і перемогли.

            Бібліотекарі Каховської  районної  бібліотеки  разом    з читачами, учнями  ЗОШ  № 2 – Герасимчук  А., Рогозіною  Г.,  та  ученицею  гімназії  Фоміною Г. відвідали    нашого  постійного  читача,  ветерана  праці – Мусимовича  Едуарда    Мусійовича. Едуард  Мусійович  є  живим  свідком  подій  Другої  світової  війни, його,  дитиною, разом  з  матір′ю  вивезено  до  Німеччини. Молоді люди привітали    Едуарда  Мусійовича та зробили знімок  на  згадку  про  зустріч.

            Одним  із  спогадів  важкого  дитинства  є  факт  знаходження  в  німецькому військовому  шпиталі,  де  військові  лікарі  забирали    дитячу  кров  для поранених німецьких  солдатів. Лише  щасливий  випадок  допоміг  залишитися  живим. Важкою  була  доля  всієї  родини  Мусімовичів,  і  далеко  не  всі  залишилися  живими  в  повоєнний  час. «Головне, щоб це більше не повторилося», = промовляє Едуард Мусійович, як заклинання. «Щоб не повторилося», – відлунює в наших серцях.