Легалізація зайнятості та заробітної плати сьогодні є одним з пріоритетів державної політики зайнятості

Законом України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов‘язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше ніж мінімальний страховий внесок. Тобто, якщо працівнику нарахована заробітна плата не менше законодавчо встановленого мінімального рівня і з неї сплачено страхові внески до Пенсійного фонду України (а з 01.01.2011 року - єдиний соціальний внесок відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"), то такий місяць повністю враховується в страховий стаж для обчислення пенсії.

Якщо ж сума нарахованої заробітної плати з якої сплачені внески менша за мінімальний рівень, страховий стаж становить неповний місяць і обчислюється пропорційно нарахованій заробітній платі.

Гарантований рівень мінімальної заробітної плати чимало роботодавців просто ігнорують і змушують робітників працювати на невелику зарплату, часом зовсім не декларуючи оплату їх праці. Бажаючи уникнути зайвих, на їхню думку витрат, видають працівникам зарплату готівкою. У цьому випадку йдеться про "тіньові" заробітки, з яких не утримуються податки та не здійснюються відрахування до Пенсійного фонду.
Якщо з якихось причин роботодавець не сплачує внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за своїх найманих працівників (причиною може бути і виплата заробітної плати "в конвертах" без сплати страхових внесків і нарощування заборгованості як з виплати заробітної плати, так і зі сплати страхових внесків), то періоди, за які не сплачені внески, "випадають" із страхового стажу найманого працівника та не включаються в заробіток для розрахунку розміру пенсії.

Тіньова зайнятість” (використання праці найманих працівників без укладання трудових договорів, угод) і „тіньова заробітна плата” (так звана „зарплата в конвертах”) – явища, які, на жаль, міцно увійшли в наше життя та набули великих масштабів. Це не лише серйозна соціальна, але й економічна проблема. Легалізація зайнятості та заробітної плати сьогодні є одним з пріоритетів державної політики зайнятості.

 Влаштуватися на роботу без укладання трудового договору – без проблем. Але через таку зайнятість, яку практикують в основному приватні підприємці, соціально незахищеними залишаються, в першу чергу, працівники. Ненормований робочий день, відсутність оплати лікарняного та відпустки, залежність розміру заробітної плати виключно від роботодавця, відсутність записів у трудовій книжці та несплата внесків до Пенсійного фонду України – це неповний перелік порушення вимог трудового законодавства роботодавцями. З цим пов’язана також можливість (наприклад, у випадку конфлікту з роботодавцем) невиплати заробітної плати працівникові. У такому разі більшість юристів навіть не хочуть братися за трудові спори, оскільки знають, що практично безнадійно притягнути до відповідальності працедавця, який не заплатив своєму працівнику. Слід зазначити, що більшість приватних підприємців, які використовують найману робочу силу ведуть недостовірний облік робочого часу, тобто працівники працюють по 10–12 год. на добу, без вихідних, а заробітна плата в трудовому договорі встановлена на рівні 500-600 грн. Оплата роботи в надурочний час, у святкові і неробочі дні не проводиться.

 Важливо, аби наймані працівники зрозуміли, що легальні трудові відносини для них вигідніші. Працюючи нелегально, працівник в подальшому отримуватиме мізерну пенсію та допомогу по безробіттю. Та й роботодавець, працюючи у «тіні», також почувається невпевнено, адже ризикує , якщо до нього завітають з перевіркою.

Тож відповідально до цього питання мусять поставитися самі роботодавці, не порушувати Закон, а оформляти належним чином трудові відносини зі своїми працівниками. Варто не забувати, що виплата заробітної плати без сплати встановлених податків є грубим порушенням Законів України, за що передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність.