“Вільні творити майбутнє”: 21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи 

День Гідності та Свободи – це не лише про один день, це про людей, їхні принципи, досягнення й досвід, які стосуються майбутнього цілих поколінь. Саме цього дня, 21 листопада, з різницею у дев’ять років, розпочалися дві революції, які змінили долю сучасної України, - Помаранчева революція 2004 року та революція Гідності 2013-2014 років.

Саме з цих подій розпочався новий відлік історії нашої країни, який дав початок трансформації політичної, культурної та соціальної сфер, розбудові вільного, демократичного громадянського суспільства, утвердження в Україні гуманістичних демократичних цінностей.

Цьогоріч День Гідності та Свободи проходитиме під затвердженним торік гаслом “Вільні творити майбутнє”. Головна ідея полягає у тому, що, попри різні політичні погляди, українці вміють об’єднуватися задля обстоювання основних цінностей. Прагнення свободи пробуджує гідність. Так було у 2004 році під час Помаранчевої революції та у 2013–2014 роках під час Революції Гідності. 

Зараз коротко розповідаємо про те, як розпочалися дві революції, які назавжди змінили історію України.

Помаранчева революція:

Під час президентських виборів 2004-го року здійнялися акції протесту.

За попередніми результатами другого туру, оголошеними 21 листопада Центральною виборчою комісією, перемогу в президентських перегонах здобув Віктор Янукович. Масові та брутальні фальсифікації під час голосування та підрахунку голосів збурили українське суспільство. Прихильники опозиційного кандидата – Віктора Ющенка, 22 листопада вийшли на мітинги незгоди.

Протестний рух охопив найбільші міста України, а центром став Майдан Незалежності у Києві. Внаслідок цих подій відбувся повторний другий тур президентських виборів за результатами якого переміг Ющенко.

Революція Гідності:

21 листопада 2013-го року на Майдані Незалежності у Києві розпочалася акція протесту проти рішення Кабінету Міністрів України призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Спочатку зібралося декілька сотень, а вже 24 листопада – понад сто тисяч прихильників євроінтеграції. 

Після того як 29 листопада на Євромайдані відбувся мітинг із закликом до відставки уряду та дострокових парламентських виборів, влада застосувала силу. 30 листопада вночі відбувся кривавий розгін майданівців. Стало зрозуміло, що країна рухається до  авторитаризму, засадничі принципи якого відчуло на собі українське суспільство: зневага до прав людини, корупція, свавілля правоохоронних органів, репресії проти незгідних. 

Протести перетворилися з проєвропейських на антиурядові та стали значно масштабнішими. 18-20 лютого – в найтрагічніші дні Революції, сталися сутички в центрі Києва, підпалено Будинок профспілок, снайпери вбили понад 70 євромайданівців, які стали Героями Небесної сотні. 

Вночі на 22 лютого тодішній президент Янукович втік з України. Відбулися позачергові президентські вибори, які засвідчили європейський вектор орієнтації. Україна вдруге отримала шанс для цивілізаційного вибору, демократії, очищення від впливу тоталітарного, людиноненависницького комуністичного минулого.

На відміну від подій Помаранчевої революції, відстоювання власної гідності та свободи коштувало Україні багатьох життів патріотів.