ПАМЯТКА про механізми оформлення земельних відносин

 Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» (надалі Закон), договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передавати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Типовий договір оренди землі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року №220. Відповідно до статті 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є:

об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об’єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

 існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, вказаних у статті, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначати інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов’язань сторін, порядок страхування об’єкта оренди, порядок відшкодування втрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об’єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід’ємною частиною договору оренди землі є:

План або схема розташування земельної ділянки, яка передається в оренду;

Кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

Акт приймання-передачі об’єкта оренди .

2. Орендна плата за земельні частки (паї).

Згідно ст.21 Закону, орендна плата за землю — це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Згідно чинного Указу Президента України від 02.02.2002р. №92/2002 (із змінами і доповненнями) у разі наявності договорів оренди (офіційно зареєстрованих), встановлена плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та вказано на поступове збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Базою для визначення мінімального розміру орендної плати за земельну частку (пай) є нормативно – грошова оцінка земельної ділянки. Значення нормативної грошової оцінки земель щороку уточнюється на коефіцієнт індексації, який визначається відповідно до законодавства.

Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки переглядається за згодою сторін.

По закінченні строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Разом з тим, звертаємо увагу, що згідно ст.3 Цивільного кодексу України, одним із принципів цивільного законодавства є «свобода договору».

Таким  чином, сторони мають право за домовленістю включити в договір будь-які умови, що не суперечать законодавству.

3. Чого слід остерігатися орендодавцям, щоб не бути обманутими?

При укладенні договору оренди землі, земельної частки (паю), орендодавець вправі вимагати від орендаря включити, змінити або взагалі забрати той чи інший пункт договору, що на його думку не відповідає його інтересам.

Також необхідно чітко прописувати в договорі всі істотні умови, наведені раніше та звертати увагу на те, щоб запропонований проект договору оренди земельної ділянки відповідав Типовій формі договору оренди землі.

4. Куди можуть звертатися орендодавці за консультаціями з приводу укладення договорів про оренду паїв або інших земельних ділянок?

За консультаціями щодо роз’яснення земельного законодавства, можна звертатися до відділів Держгеокадастру за місцем проживання або до органів місцевого самоврядування на місцях.

5. Яка процедура укладення договору? Де він має бути зареєстрований? Яка відповідальність за невиплату або невчасну виплату орендодавцю?

Згідно ст.16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Земельний кодекс України визначає два види оренди землі залежно від строку договору: короткострокова — на строк до 3 років та довгострокова — не більше 50 років.

Статтею 14 зазначеного Закону встановлено, що договір оренди землі укладається в письмовій формі та, за бажанням однієї зі сторін, може бути посвідчений нотаріально. Звертаємо увагу на те, що в разі відсутності нотаріального посвідчення, доцільно було б , щоб при укладенні договору, орендодавець на кожній сторінці договору оренди проставив власний підпис та посвідчив його органом місцевого самоврядування.

Стосовно прав та обов’язків договору оренди землі, до особливих обов’язків орендаря можна віднести обов’язок використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, згідно договору оренди, додержання безпеки землекористування та забезпечення родючості ґрунтів, державних стандартів, норм і правил.

Передача об’єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання — передачі.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

З 01 січня 2013 року, згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державну реєстрацію договорів оренди проводить реєстраційний відділ управління юстиції (Укрдержреєстр).

Відповідно до статей 35, 36 Закону України «Про оренду землі», спори, пов’язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

6. Чи є порушенням, коли орендарі не повертають орендодавцям їх примірники договорів оренди?

У Прикінцевих положеннях Типового договору оренди землі, визначено, що договір оренди земельної ділянки укладається в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий — в орендаря, третій — в органі, який провів його державну реєстрацію. В разі відсутності у орендодавця зазначеного договору оренди землі, останній може звернутись в орган, який провів державну реєстрацію договору оренди землі щодо отримання його копії.

7. Які наслідки того, що договір оренди землі не зареєстрований у визначеному законом порядку?

Статтею 210 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Таким чином, якщо договір оренди землі не зареєстрований у встановленому порядку, то він вважається таким, що не набрав чинності. Тобто, у такому випадку у сторін договору жодних цивільних прав і обов’язків не виникає.

8. Як бути з договором оренди земельної частки (паю) в разі смерті її власника?

Згідно із статтями 7 та 31 Закону України «Про оренду землі» та Типового договору оренди землі, смерть орендодавця (власника землі) не є підставою для автоматичного припинення договору оренди землі. Отже, після смерті власника земельної частки (паю) договір оренди землі зберігає свою силу як для орендаря, так і для майбутніх власників землі. Одержавши сертифікат чи оформивши право власності відповідно до закону, спадкоємці зможуть переоформити договір оренди землі вже на своє ім’я.

На підтвердження викладеного в пункту 5 статті 1268 Цивільного кодексу України зазначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Тому, така земельна частка (пай) до оформлення спадкоємцями прав на неї не може вважатися не витребуваною. Такі спадкоємці матимуть змогу отримати орендну плату за користування землею (за один чи кілька років) після отримання у державного нотаріуса свідоцтва про право на спадщину. Орендна плата має виплачуватись спадкоємцям без урахування індексу інфляції чи пені, оскільки орендар не міг її виплатити через відсутність належного одержувача коштів, а значить його відповідальності у невчасній виплаті орендної плати немає.

Схема (покрокова) державної реєстрації договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності

• Заяву про державну реєстрацію та їх обтяжень (щодо іншого речового права) на адресу Держгеокадастру;
• Розроблену та затверджену технічну документацію на земельну ділянку згідно чинного законодавства;
• Правовстановлюючий документ (Державний акт на право власності або витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень);

Схема (покрокова) державної реєстрації договору оренди земельної ділянки із земель запасу та резерву

• заяву про державну реєстрацію договору оренди;
• договір оренди (у трьох примірниках);
• план земельної ділянки, яка надається в оренду (у трьох примірниках);
• рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядуван­ня про надання в оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності;
• результати конкурсу чи аукціону — у разі набуття права на оренду зе­мельної ділянки на конкурентних засадах;
• копію державного акта на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб.

Крім зазначених документів до заяви додаються:

• акт перенесення меж земельної ділянки, яка надається в оренду, на міс­цевість — у разі невизначення їх у натурі;
• проект відведення земельної ділянки — у разі надання її в оренду зі змі­ною цільового призначення.

Примітка: З 01 січня 2016 року відповідно до Указу Президента            від 10 грудня 2015 року № 888-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ та міст належить:

• надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;
• вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону».

Умови передачі земельних ділянок орендарем в суборенду

Суборенда землі — це передача земельної ділянки її користувачем (орендарем) іншій особі в користування на певний строк та на умовах, погоджених з орендодавцем. Такі відносини оформляються відповідним договором.

 Відповідно до статті 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

 Таким чином, якщо у договорі оренди земельної ділянки не передбачено право орендаря здавати ділянку в суборенду, то право на таку передачу орендар набуває лише після отримання письмової згоди орендодавця. Також орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду, якщо орендодавець протягом одного місяця не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення.

 Потрібно зазначити, що, по-перше, умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. По-друге, строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

 У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

 Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. За згодою сторін такий договір посвідчується нотаріально. Державна реєстрація договорів суборенди земельної ділянки проводиться за порядком, визначеним для державної реєстрації договорів оренди землі.

  Для суборенди земельних ділянок сільськогосподарського призначення законодавством встановлено особливі умови.

 Так, орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

 Таким чином, можна визначити наступні умови суборенди, які мають важливе значення під час укладення договору суборенди земельної ділянки:

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця;

1. умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому;
2. строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі;
3. у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки також припиняється;
4. договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації, а за згодою сторін договір суборенди посвідчується нотаріально.

Поняття “багаторічні насадження” у земельних відносинах Нормативний акт, яким керуються і нині, і який дає визначення багаторічних насаджень, це ГОСТ 26640-85 «Землі. Терміни та визначення»  (далі за текстом – ГОСТ 26640-85), затверджений постановою колишнього Державного комітету зі стандартів від 28.10.1985 за №3453.Згідно пункту  27 ГОСТ 26640-85 багаторічне сільськогосподарське насадження – сільськогосподарське угіддя, що використовується під штучно створені древесні, кущові або трав’янисті багаторічні насадження, призначені для отримання врожаю плодово-ягідної, технічної та лікарської продукції, а також для декоративного оформлення територій. До багаторічних сільськогосподарських насаджень відносяться: сад, виноградник, ягідник, плодовий розплідник, плантації та ін. У пункту 4 ГОСТ 26640-85 під сільськогосподарськими угіддями визначено земельні угіддя, які систематично використовуються для отримання сільськогосподарської продукції. Таким чином, багаторічні насадження – це не окрема група дерев, кущів чи рослин, а земельні угіддя, та/або окрема земельна ділянка, з розміщеними на ній деревами, кущами та іншими рослинами як один цілий об’єкт. Тобто, законодавець тлумачить, що багаторічні насадження – це насамперед земельна ділянка. Традиційно прийнято вважати, що в сільському господарстві земля функціонує в двох якостях: як територіальна умова, і як основний засіб виробництва. У цьому зв’язку, землі сільськогосподарського призначення (як окрема  категорія) за юридично закріпленими у статтях 19, 22 Земельного кодексу України способами використання розділяються на два головних види.По перше, це сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), які у відповідності  з природними властивостями, розташуванням і господарськими потребами використовуються для посівів сільськогосподарських культур і слугують засобом виробництва в рослинництві.По друге, це несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші лісові насадження, крім тих, що віднесенні до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо), які є тільки територіальним базисом і необхідні для організації сільськогосподарського виробництва і пов’язаних з ним видів діяльності.Із вищенаведеного випливає, що багаторічні насадження – це вид сільськогосподарських угідь земель сільськогосподарського призначення.Все наведене вище, підтверджується і положеннями частини 2 статті 79 Земельного кодексу України, де встановлено, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси та багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Тобто, земельні ділянки з розміщеними на них насадженнями, отримані громадянами у власність, належать таким громадянам на праві власності разом з насадженнями як один цілий об’єкт. Згідно частини 3 статті 373 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об’єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Дана норма повністю кореспондується з частиною 2 статті  79 Земельного кодексу  України. При цьому слід зазначити, що згадані положення є імперативними нормами законодавства, а тому підлягають прямому застосуванню та не можуть передбачати будь-яких виключень в їх застосуванні до відносин права власності на земельні ділянки.

Окрім того, для вірного розуміння правової природи співвідношення земельної ділянки та насаджень, що на ній розміщені, слід  зважити і на інші  норми  Цивільного кодексу України. Зокрема, у статті 179, частині 2 статті 183 та у відповідності до статті 187 Цивільного кодексу України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню. Так, як насадження, що розміщені на земельній ділянці, неможливо відділити від цієї земельної ділянки без втрати її цільового призначення або істотного знецінення, то відповідно насадження, що ростуть на ній, є складовою частиною цієї земельної ділянки як неподільної речі (у випадку відокремлення – буде втрата насаджень).

З аналізу  вищевикладених положень, вбачається, що  багаторічні насадження – це земельна ділянка з розташованими на ній насадженнями. Багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об’єкт відносин права власності на земельну ділянку, оскільки, насадження та земельна ділянка під ними є одним цілим об’єктом – земельною ділянкою, яка у відповідності до вищезазначених нормативно-правових актів має назву – багаторічні насадження.

З аналізу положень Земельного кодексу випливає, що багаторічні насадження – це вид сільськогосподарських угідь земель сільськогосподарського призначення. Зважаючи на положення статті 25 Закону України “Про оренду землі” орендар має право зводити в установленому порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження за письмовою згодою орендодавця. Отже, якщо в оренду передається земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою створення на ній багаторічних насаджень, то зміна цільового призначення не відбувається, проте має місце зміна угідь.

Разом з тим, закладання багаторічних насаджень проводиться після складання проектно – кошторисної документації по закладанню багаторічних насаджень, яку виготовляють суб’єкти господарювання, які отримали відповідну ліцензію.

Нормами  статті 20 Закону України “Про землеустрій” встановлено, що при створенні нових або впорядкуванні існуючих об’єктів землеустрій проводиться в обов’язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності. Оскільки у даному випадку, створюється нове землекористування, необхідно виготовити проект землеустрою щодо створення нових (впорядкування існуючих) землеволодінь, землекористувань. Дана землевпорядна документація виготовляється ліцензованими суб’єктами господарювання на підставі проектно–кошторисної документації на закладку багаторічних насаджень (саду) та укладеного із замовником договору. Проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань підлягають обов’язковій державній експертизі              (стаття 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»).

Позитивні висновки державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття  фінансування заходів, передбачених відповідною документацією.

Розгляд і затвердження землевпорядної документації є однією з кінцевих стадій землевпорядного процесу. Коло суб’єктів, яким надається право розглядати та затверджувати землевпорядну документацію, визначено нормами статті 186 Земельного кодексу України. Це, зокрема, розгляд і затвердження робочих землевпорядних проектів, після погодження їх відповідними органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, власниками землі або землекористувачами.

Врегулювання земельних відносин з приводу прав на земельну ділянку, на якій знаходиться будинок або споруда

 Порядок укладення договору оренди земельної ділянки містить досягнення згоди між орендодавцем і орендарем за всіма істотними та іншими умовами оформлення договору та його реєстрацію.

Певні особливості має порядок укладення договору оренди земельної ділянки зі складу земель державної чи комунальної власності. Відповідно до   статті 124 Земельного кодексу  та статті 16 Закону України “Про оренду землі” такий порядок має такі етапи:

1. Звернення зацікавленої особи із заявою (клопотанням) про надання в оренду земельної ділянки до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування. У заяві має бути зазначено розмір, місце розташування та мета використання земельної ділянки. У заяві про надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додається рішення професійної комісії з питань створення фермерських господарств щодо наявності у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації;
2. Розгляд заяви (клопотання) у порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, набуття права на оренду земельних ділянок під об’єкти соціального призначення, будівництво соціального і доступного житла, використання земельних ділянок для розробки корисних копалин та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій), використання релігійними організаціями (під культовими будівлями), які легалізовані в Україні. При цьому не допускається проведення аукціонів щодо ділянок, які (або будівлі на яких) орендують бюджетні установи, музеї, підприємства і громадські організації у сферах культури і мистецтв (у тому числі національні творчі спілки та їх члени – під творчі майстерні);
3. Прийняття рішення органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в оренду чи про відмову у такій передачі;
4. У випадку позитивного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки із земель запасу або із зміною її цільового призначення розробляється проект відведення такої земельної ділянки у порядку, визначеному Земельним кодексом. Надання земельної ділянки в оренду без зміни її цільового призначення, межі якої визначені в натурі (на місцевості), здійснюється без розроблення проекту її відведення. Оскільки процедура розробки та погодження проекту відведення земельної ділянки тривала в часі та витратна, з метою гарантування інтересів сторін в літературі пропонується укладати попередні договори, де були б врегульовані всі питання, які стосуються витрат, що необхідно понести до моменту укладення договору1;
5. Укладення договору оренди земельної ділянки, в якому обумовлюють істотні та інші умови оренди землі, його нотаріальне посвідчення (за бажанням однієї зі сторін) та державна реєстрація. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

Водночас чинне законодавство передбачає випадки обов’язкового набуття (переходу) права оренди земельної ділянки, що потребує укладення відповідного договору оренди.

 Так, згідно зі статті 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (її окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для мети найму.

 У статті 1225 Цивільного кодексу України зазначено, що до спадкоємців жилого будинку, інших будівель та споруд переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

 Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

 Відповідно до статті 7 Закону України “Про оренду землі” право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців – до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі якщо це не суперечить вимогам Земельного Кодексу України та Закону “Про оренду землі”. У разі засудження фізичної особи- орендаря до позбавлення волі або обмеження його дієздатності за рішенням .суду право на оренду земельної ділянки переходить до одного з членів його сім’ї, який виявив бажання і може відповідно до закону стати орендарем, а в разі його відмови або відсутності таких – до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем, за їх згодою, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та Закону “Про оренду землі”. Необхідно також врахувати, що відповідно до статті 8 Закону України “Про оренду землі” право на оренду земельної ділянки державної та комунальної власності не може бути продане або іншим чином відчужене її орендарем іншим особам.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про оренду землі” передача об’єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені в договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. При передачі в оренду земельної ділянки податок на додану вартість не сплачується.