У селі Республіканець вшанували 306- річницю створеня Кам'янської Січі

У селі Республіканець вшанували 306- річницю створеня Кам’янської Січі

У 306 річницю створення Кам’янської Січі представники козацьких  організацій Херсонської та Дніпропетровської областей зібрались у селі Республіканець Бериславського району.

Традиційно вшанувати пам’ять історичних подій прибули також юні козачата  Херсонщини: “Джури“, “Скіфи“ та “Мандрівники“.

Заходи розпочались із молебна біля пам’ятника козакам та могил кошових отаманів Костя Гордієнка і Василя Єрофєєва. Після проведення молебна, козаки відсалютували січовикам із мушкетів.

Захід відвідали заступник голови районної державної адміністрації Олександр Шокуров та начальник управління  внутрішньополітичної діяльності департаменту з питань внутрішньої та інформаційної політики обласної державної адміністрації Павло Гавриш.

У своєму зверненні Олександр Шокуров зазначив:“ Наша історія – просвітництво майбутньої свободи. Наша державність народилася на берегах сивого Дніпра. Сьогодні усвідомлюємо не на словах, а на ділі. Хто на передовій, хто вдома збирає допомогу, віддаючи останнє нашим захисникам: незалежність України є не лише найголовнішою подією нашого віку, але й необхідною умовою успішного, безпечного та щасливого життя кожного“.

Павло Гавриш зачитав звернення українського бійця -“кіборга“, який мужньо захищав донецький аеропорт, яку на своїй сторінці в соцмережі висвітлив активіст партизанського руху в зоні АТО:

“Я прийду з війни і гляну в очі
Тому, хто каже, що жити не хоче.
Кому набридла робота, нудне телебачення,
Розповім трішки, що бачив я…
Кому надто зимно вночі, сильна спека днем,
Чекали задовго таксі, змокли під дощем,
Як ми боялись заснути, навіть на мить,
Від пострілів “градів”, ще й гроза гримить.
Та ми звикли спати під шум мінометів,
Чергували, щоб інші “дрімнули”… не в наметі…
Ми спали, там, брате, у ямах холодних,
Де гріють лиш мрії і туга за домом.
Бувало, що пили воду з калюж,
Вечеря для десятка – один підсмажений вуж.
В нас не було простуд, а може й були.
Ніхто і ніколи про це не говорив.
Найстрашніше, до чого там звикаєш,
Це, що кожного дня когось втрачаєш.
І не знаєш… може завтра ТИ…
Але ми вже звикли… Змогли… Змогли…
Ми не герої, як ви говорите…
Тут люди дуріють, стають душевнохворими…
Це все від війни… від великого горя,
Але більшість – сильна. Сильніша крові і болю…
Ми тут, бо ВИ там маєте жити у спокої,
Ми тут, бо так само хочемо миру…
І навіть, коли я лежу в окопі,
Ніколи не думаю про могилу…
Я мрію про дім, про роботу, сім’ю,
Як же хочу скинути з себе броню…
Допоможи, полюби життя,
Там де мир, там – щастя.
Не шукай собі зла.“

Це звернення учасника АТО не залишило жодного байдужим, адже всі усвідомлюють усю відповідальність за свою землю, свої сім’ї. Козаки, у нинішні непрості часи надійно стоять на сторожі інтересів держави та Херсонщини, охороняють кордони і громадський порядок, захищають мир у нашому спільному домі.