
Їй всього 23, але за її плечима вже два роки служби у лавах прикордонників. Родом Єлизавета із сонячної Одещини і вона з дитинства мріяла стати медикинею – допомагати, рятувати, підтримувати.
Коли почалася повномасштабна війна, зрозуміла: її місце поруч із тими, хто щодня тримає лінію оборони. Ліза не шукає поблажок. На рівних несе службу, витримує труднощі й доводить: сила не має статі.
"Я не відчуваю себе слабшою, тут ми всі рівні між собою. Моє завдання – допомогти, врятувати, підставити плече, коли буде необхідність», – каже вона з усмішкою.
Дякуємо за службу!


