Підборіжний Олександр Миколайович

01.07.1995–08.0.2022

Олександр народився у місті Цюрупинськ (нині Олешки) Херсонської області. Дитинство та юність провів у Переяславі на Київщині, де навчався в Університеті Григорія Сковороди за спеціальністю «Політологія».

З 2014 року служив у батальйоні оперативного призначення Національної гвардії імені генерал-майора Кульчицького. Пізніше перевівся до 36-ої окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Після звільнення з армії працював охоронником у банку, майстром спортивного масажу, тренером дітей з карате та був активним членом Федерації ножового бою України. Олександр захоплювався історією та прагнув служити своїй країні.

З початком повномасштабного вторгнення повернувся до війська. Служив розвідником у групі батальйону імені генерал-майора Кульчицького, брав участь в обороні Київщини та Донеччини. Він завжди йшов на службу за покликом душі, мріяв стати офіцером і будувати власну міцну сім’ю.

Протягом кількох місяців розвідгрупа несла службу в районі Святогірська Донецької області. 02 вересня 2022 року їх атакували російські дрони-камікадзе. Олександр отримав контузію, але вже наступного дня повернувся на передову.

Старший солдат Олександр Підборіжний, позивний «Хорт», помер у Дніпровському шпиталі. Прощання відбулося 10 вересня 2022 року спершу у Києві в Церкві Святого Миколая УГКЦ на Аскольдовій могилі, а потім у Переяславі – у Свято-Єфремівському храмі.

Похований на Підварському кладовищі у Переяславі.

В Олександра залишилися батьки, брат із сім’єю, рідні, багато друзів і побратимів.