Кость Антон Валерійович

16.09.1996-24.02.2022

Народився у селі Сиваш Генічеського району Херсонської області. Закінчив професійно-технічне училище. Любив подорожувати та мріяв про власну дитину. Після строкової служби хлопець вирішив пов’язати життя із армією та уклав свій перший контракт.

У 2018 році хлопець познайомився з дівчиною Наталею. У пари склалися міцні стосунки. Антон прийняв дитину дівчини від першого шлюбу та виховував його як власного сина. Хлопчик почав називати його татом.

У 2019-му Антон вирушив виконувати бойові завдання на територію ООС. У 2021-му брав участь у параді до Дня Незалежності

Наприкінці 2021 року Антон звільнився з армії. Він повернувся додому, але сумував за службою. Тому уклав новий контракт 14 лютого 2022 року. Був гранатометником у 35-й окремій бригаді морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського. 

За 10 днів почалася повномасштабна війна, захисник загинув у перший день вторгнення російської армії до України. Старший матрос Кость посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

25-річний гранатометник Антон Кость загинув 24 лютого 2022 року у Херсонській області, під час відбиття наступу російської армії на пропускному пункті Чонгар. Захисник отримав смертельні поранення внаслідок ворожого танкового обстрілу.

Поховали Героя у рідному селі на Херсонщині.

У Антона залишилися мама, сестри, брат, наречена та її син.

Нагороди:

- орден "За мужність" III ступеня (посмертно).