
10.08.1993-06.03.2023
Народився Дмитро Юрійович 10 серпня 1993 року в селищі Іванівка Генічеського району Херсонської області. Завжди усміхнений, добрий, щирий, готовий прийти на допомогу – так розповідають про нього друзі. Своєю харизмою та щирістю хлопець притягував до себе людей. Дмитро добре навчався у школі, з дитинства захоплювався футболом. Був вихованцем ДЮСШ «Азовець» міста Генічеськ. Грав у складі футбольної та футзальної команд Іванівки. Успішно закінчив факультет економіки та бізнесу Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного (м.Мелітополь). Викладачі та однокурсники згадують Дмитра як відповідального, щирого, скромного студента й патріота України. Він не полишав занять улюбленим видом спорту і під час навчання в університеті. Дмитро був членом університетської збірної команди з футболу, а також грав за футбольну команду «Мелітопольська черешня». Працював Дмитро викладачем фізичної культури та спорту в Іванівському Професійному Аграрному ліцеї.
20 жовтня 2021 року він підписав контракт зі Збройними Силами України. Вважав своїм обов’язком захищати рідну країну. Солдат Дмитро Мікулін був мужнім, безстрашним воїном, надійним побратимом.
06 березня 2023 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Невельське Донецької області, Дмитро, разом зі своїми побратимами до останнього стримував натиск ворога та отримав поранення, несумісні з життям.
Вірний син Українського народу загинув. Йому назавжди залишилося 29 років… Йому б ще жити й жити… Та він віддав своє життя за Україну.
11 березня 2023 року Іллінеччина, що на Вінниччині провела в останню дорогу Захисника України, патріота, воїна Дмитра Юрійовича Мікуліна.
Героя поховали з військовими почестями під звучання Державного Гімну України та залпи почесної варти на Центральному кладовищі в місті Іллінці. Чин похорону звершив благочинний Іллінецького благочиння Православної Церкви України отець Ярослав у церкві Святителя Миколая Чудотворця.
Нагороди:
- орден «За мужність» III ступеня (посмертно).