
15.07.1998 – 23.07.2023
Військовослужбовець 79-й окремої десантно-штурмової Таврійської бригади.
Місце народження: с. Чорнобаївка, Херсонська область
Місце проживання: с. Чорнобаївка, Херсонська область
Військова частина: А 0224
Коротка біографія:
Данило народився 15 липня 1998 року в селі Чорнобаївка Херсонської області. Тут здобув освіту, тут жив, працював, мріяв і любив.
З ранніх років проявляв лідерські якості, виняткову пам’ять, допитливість і щире захоплення усім навколо. Був активним у спорті - займався важкою атлетикою, підтримував форму, вів здоровий спосіб життя.
Мав неабиякий музичний талант - у підлітковому віці, зібравши власні кошти, записував реп-композиції на студії. Його перша пісня, написана у 15 років, вражала глибиною змісту - здавалося, що її автор значно старший, досвідченіший, ніж юнак, який її виконував.
У мирному житті - сильний, самостійний, перспективний, до війни Данило працював торговим представником, мав успішну кар’єру, був на гарному рахунку у компанії. Коли рідне село тимчасово опинилося під окупацією, у квітні 2022 року він евакуював родину на Рівненщину, а сам влаштувався на роботу в Тернополі. Він міг залишитися там - почати все з чистого аркуша. Але Данило зробив свій вибір: повернувся й став на захист України.
У серпні 2022 року Данило отримав повістку і пішов до Збройних Сил України.
«Я хочу бути або на Херсонському, або на Донецькому напрямку», - сказав він у військкоматі.
Він не проходив строкову службу, але твердо знав — має бути на передовій.
Після вишколу був зарахований до 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. Там став старшим сапером, хоча офіційно обіймав посаду водія-механіка.
Його поважали всі - командири, побратими, друзі по службі.
23 липня 2023 року, біля Мар’їнки Донецької області, під час виконання бойового завдання, Данило Звонарьов ціною власного життя врятував побратимів - прикрив їх собою від ворожого артилерійського вогню.
Отримав численні поранення, які виявилися несумісними з життям…
Його тіло доставили в рідну Чорнобаївку. 28 липня 2023 року громада попрощалася з Героєм.
Сотні людей зустрічали траурний кортеж навколішки. Друзі, родичі, побратими та навіть незнайомі - всі схиляли голови в скорботі. Багато хто плакав, дякував, просив пробачення у його мами. Бо війна забрала найкращого…
Нагороди:
- звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” ЗВОНАРЬОВУ Данилу Валерійовичу – солдату (посмертно) УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №556/2024