Нарожний Олександр Васильович

31.01.1980-15.09.2022

Кандидат технічних наук, доктор філософії з інформаційних технологій, доцент кафедри природничо-наукової підготовки.

Народився 31 січня 1980 року у СкадовськуХерсонської області, ще в дитинстві родина переїхала до Херсона, навчався у школі №7 Херсонської міської ради.

Згодом здобув професійну освіту в Херсонському національному технічному університеті, спеціальність «Програмне забезпечення автоматизованих систем». Відтоді програмування було для нього невід’ємною частиною життя: штучний інтелект, мови програмування та цифрові гаджети.

Свій трудовий шлях розпочав і закінчив у відокремленому структурному підрозділі «Херсонський політехнічний фаховий коледж Національного університету «Одеська політехніка»» від викладача спецдисциплін до заступника директора з навчально-виробничої роботи, захистив дисертацію зі штучного інтелекту. За час роботи підготував не одне покоління фахівців ІТ-сфери, які і зараз працюють за фахом, багато хто за його прикладом став до лав ЗСУ на захист нашої Батьківщини. Зробив особистий внесок у науку та освіту України. У 2015 році був мобілізований, знав що таке АТО на Донбасі.

24 лютого 2022 о 7-й ранку Олександр Васильович вже був у військкоматі міста Херсону зі своєю притаманною йому дипломатією і комунікацією. Він був один із тих добровольців, хто пішов на війну, щоб не тільки захищати родину і Батьківщину, а й звільнити рідну Херсонщину від окупації.

Служив у 61-ій Степовій механізованій бригаді, артилерійській розвідці 37-го ГСА дивізіону на посаді командира управління взводу, мав присвоєне військове звання «молодший лейтенант» та позивний «Доцент».

15 вересня 2022 року під час ракетного обстрілу загинув виконуючи бойове завдання зі звільнення Херсонщини поблизу села Тернівка Баштанського району Миколаївської області. Поховали воїна на Алеї Слави Лук’янівського кладовища міста Києва.

Нагороди, які отримав Олександр посмертно:

- орден Богдана Хмельницького III ступеня;

- медаль «Захисника Півдня України. Херсон. Миколаїв»;

- нагрудний знак «Швидкість і влучність 37 САДН».

Нарожний Олександр Васильович – це герой-захисник, мужній боєць, люблячий син і батько, вірний чоловік, друг, педагог (вчитель), колега, який боронив українську землю від російського окупанта. 

Добрий, світлий спомин про Олександра Васильовича назавжди залишиться у серцях рідних, колег, випускників  та усіх, хто його знав, любив та шанував. Важко знайти слова втіхи, коли зупиняється серце людини, яка була важливою у житті, проте світлі спогади про тих, хто залишив по собі добрі справи та чесно прожив своє життя, завжди будуть сильніші, ніж смерть!

У нашій пам’яті Олександр Васильович назавжди  залишиться  добрим другом, доброзичливим колегою, надійним порадником, професіоналом своєї справи.

У Захисника залишилась дружина, двоє неповнолітніх дітей, мати, побратими, друзі, колеги, студенти.