Личак Валерій Богданович
19.10.1981-06.04.2024
Валерій Богданович народився 19 жовтня 1981 року в місті Херсон. Навчався в Антонівській школі.Дитинство та юність Валерія пройшли в Антонівці, передмісті Херсона. Він був наймолодшим у родині, зростав разом із братом та сестрою. Батьки працювали на котельні в селищі, згодом батько перейшов на залізницю. Атмосфера в домі була сповненою тепла. Після школи та служби в армії на Одещині Валерій почав шукати свій шлях, за своє життя опанував декілька професій. Справжньою пристрастю, що супроводжувала його крізь роки, були голуби.
Зі своєю майбутньою дружиною Валерій познайомився у 2003 році. Це була звичайна зустріч у кафе в Антонівці, яка переросла у кохання всього життя. У червні 2006 року вони побралися. У вересні 2007 року народилася донечка, а через дев’ять років, у вересні 2016-го, на світ з’явився син. Валерій обожнював своїх дітей і майже весь вільний час проводив з ними.
Коли в лютому 2022 року ворог прийшов у Херсон, родина Личаків опинилася в окупації. Сім довгих місяців вони жили під тиском росіян. Валерій, який на той час мав власний бізнес із перевезень, не міг просто спостерігати. У вересні 2022 року родина вирішила виїжджати з рідного міста. Валерій разом із колегою вивіз із окупованого міста ще 42 людини. Родина опинилася у Львові, через рік переїхали ближче до дому – в Одесу. Взимку 2024 року Валерій отримав повістку і пішов до ТЦК, чоловік приєднався до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Після навчання в Житомирі та короткого злагодження, підрозділ Валерія опинився на одному з найважчих напрямків – під Кураховим. Служив стрільцем-навідником. Він бачив жахи війни на власні очі, але намагався берегти дружину від цих подробиць.
06 квітня 2024 року в районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області серце воїна зупинилося. 14 квітня 2024 року в Одесі відбулося прощання. Дружина вирішила кремувати тіло чоловіка. Це рішення було продиктоване надією на те, що вона зможе колись повернути його прах до рідної Антонівки після її звільнення.
Нагороди:
- орден «За мужність» III ступеня (посмертно).