Нєкорчук Віталій Анатолійович

07.04.1979-24.11.2022

Позивний “Технік”.

Народився 07 квітня 1979 року в селі Східне Білозерського району Херсонської області. Там закінчив 9 класів місцевої школи, після чого пройшов водійську підготовку та отримав посвідчення тракториста у Вищому професійному училищі № 2 м. Херсона. Займався землеробством та працював у колгоспі “Східний”.

07 жовтня 2000 року Віталій взяв шлюб з Нєкорчук Тетяною Сергіївною, в якому вже через рік народився син Олег, а ще через кілька років і донька Анастасія. Як зазначає дружина, попри напружений графік та важку роботу чоловік завжди знаходив час для сім’ї, завжди піклувався та приділяв увагу кожному.

Влітку, після виїзду з окупації 2022 року, пішов до Шевченківського РТЦК та СП Запорізької області добровольцем. Після кількох відмов все ж був направлений на навчання та зарахований до військової частини А0536 на посаду командира 2-го відділення машини інженерних загороджень взводу інженерних загороджень інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення.

На початку серпня 2022 року був направлений на Донецький напрямок, де 04 вересня отримав перше поранення. Завершивши лікування та реабілітацію, пройшов додаткову підготовку у місті Кам'янець Подільський та повернувся на передову. У листопаді того ж року був прикомандирований до 24-го окремого штурмового батальйону “Айдар”.

 24 листопада 2022 року Віталій загинув під час виконання бойового завдання у селі Кліщіївка поблизу Бахмута. Похований 19 квітня 2023 р. в селі Загорянівка Музиківської сільської територіальної громади на Херсонщині.

Віталій Анатолійович зростав у великій дружній родині, адже мав ще брата Леоніда та сестру Олександру. Його батько Нєкорчук Анатолій Андрійович працював на НВП “Херсонський машинобудівний завод”, а мати Нєкорчук Любов Леонідівна була художницею, тож викладала у місцевій школі, де і навчався майбутній захисник.

Ще в 12 років батько навчив Віталія їздити на мотоциклі та власноруч ремонтувати його. Саме тоді він захопився технікою. Будучи юнаком, з легкістю та задоволенням ремонтував не тільки мотоцикли, а й автомобілі, робив перші спроби в ремонті великої аграрної техніки. Тому як тільки хлопець закінчив 9 класів школи, одразу пройшов водійську підготовку у Вищому професійному училищі №2 м. Херсон та отримав посвідчення тракториста. Це дало змогу працювати в колгоспі “Східний” та займатися улюбленою справою.

Пізніше Віталій вирішив спробувати свої сили в місті, тож пройшов курси машиніста-кранівника у Херсоні. Він успішно склав іспити та почав працювати у ТОВ "Будінвест Херсон", виконуючи роботу на машинних і баштових бульдозерах, екскаваторах та кранах. Ця робота чоловіку була до душі, тому працював там до самого початку повномасштабного вторгнення. Та як тільки росія окупувала Херсонщину чоловік почав шукати можливості евакуювати родину. Виїхати з окупації вдалось тільки влітку 2022 року. Коли сім’я була вже у відносній безпеці Віталій пішов до Шевченківського РТЦК та СП Запорізької області добровольцем. Після кількох відмов через велику кількість бажаючих все ж був направлений на військові навчання, де, опанував базові навички водія-механіка бронетранспортерів. Після цього його було зараховано до військової частини А0536 на посаду командира 2-го відділення машини інженерних загороджень взводу інженерних загороджень інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення. Тоді ж був направлений до Запорізької області працювати на бульдозері та вивчати інженерно-саперну справу.

На початку серпня 2022 р. був направлений на Донецький напрямок, де 04 вересня отримав перше поранення. Поруч з його машиною влучила протитанкова керована ракета, через що чоловік отримав уламкове поранення ніг. Поряд з ним був і бойовий товариш, який постраждав значно важче, тому Віталій зібрав сили та ніс його цілий кілометр до самої точки евакуації. Після реабілітації нарешті мав змогу побачитись з родиною. За 5 днів відпустки, згадує дружина Тетяна, про війну сказав лише кілька слів: "Про війну мій чоловік розповідав дуже мало. Сказав лише, що як тільки все закінчиться, мріє повернутися та допомагати дітям, які залишилися сиротами”.
Потім Віталій пройшов додаткову військову підготовку у місті Кам'янець Подільський та повернувся на передову. У листопаді того ж року був прикомандирований до 24-го окремого штурмового батальйону “Айдар”, разом з яким приймав участь в бойових діях зі стримування ворога поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області.

24 листопада 2022 р. під час виконання бойового завдання в с. Кліщіївка поблизу міста Бахмут в автомобіль, яким пересувався Віталій разом з побратимами влучила протитанкова керована ракета. Тож він був тяжко поранений та заблокований в понівеченому авто, яке при повторному влучанні підірвалось. Забрати тіло захисника рідним вдалось тільки навесні 2023 р.

Похований Віталій Анатолійович 19 квітня 2023 р. в селі Загорянівка Музиківської сільської територіальної громади на Херсонщині.

У Віталія залишились дружина, діти та батьки.