Зінченко Сергій Миколайович
13.07.1982-29.03.2023
Солдат, гранатометник 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго. Позивний "Риф".
Сергій Зінченко народився в Херсоні 13 липня 1982 року. Зростав самостійною, спокійною дитиною. В садку Сергійко дуже гарно читав вірші на дитячих святах. Його навіть запрошували до інших груп виступати. Любив тварин – у дитинстві в нього був собака. Міг легко щось змайструвати власноруч. Охоче робив з татом руханку. Навчався в Херсонському Таврійському ліцеї мистецтв. Постійно брав участь у виставах, грав на гітарі. Завжди був зібраний, наполегливий. У підлітковому віці почав займатися в тренажерній залі. В хлопця з дитинства була чітка уява, яким має бути справжній чоловік: сильним, витривалим, благородним, готовим без вагань стати на захист своєї родини, своєї землі. В юності багато подорожував з батьками Кримом. Об’їздили весь півострів – ходили в гори, купалися в морі, відпочивали в наметах, відвідували музеї та виставки.
2009 року Сергій закінчив Херсонську державну морську академію й отримав вищу освіту за спеціальністю «Експлуатація суднових енергетичних установок» та здобув кваліфікацію інженера-судномеханіка. Деякий час ходив у море на суховантажах. Дружина розповідає: «Ми познайомилися в інтернеті. Я просто написала йому: «Привіт». З того часу почалося наше спілкування. Я одразу відчула, що він – та сама рідна мені душа». З народженням сина родинний зв’язок став ще міцнішим. Сергій безмежно любив хлопчика, намагався кожну вільну хвилинку присвячувати йому. Татко навчав сина їздити на велосипеді, плавати та рибалити на дачі, яка розташована на лівому березі Дніпра. Рибалили зазвичай утрьох – тато, мама й син. Разом їздили до Олешківського лісу по гриби, збирали шишки. Якось навіть посадили вдома з шишки насіння, поливали і в результаті зійшла та почала рости сосна. А ще разом будували, ремонтували. Якось побачили в інтернеті цікаву підставку для взуття. Уважно всі троє роздивилися, взяли інструменти й гайда майструвати. Мама підтримувала, син подавав інструменти, а батько робив. Вийшло просто чудово, а головне – працювали разом. Чоловік в якийсь момент вирішив змінити професію, щоб бачити, як росте його син, і бути поруч із сім’єю. З того часу працював на будівництві. Колеги поважали за працьовитість та наполегливість. Любив настільні ігри, завжди знаходив час для читання книг. Цікавився історією, військовою справою. Бабуся розповідала, що Сергій є праправнуком отамана, козак з діда-прадіда. Він дуже пишався цим, але ніколи не хвалився. Мріяв відкрити власний бізнес. Цьому завадила велика війна – Херсон захопили російські війська.
У серпні 2022 року сім’я виїхала з окупованого міста. До військкомату у Вінниці прийшли всі троє – чоловік заявив про бажання йти боронити Батьківщину, сім’я була поруч і підтримувала. 40-річний херсонець долучився до лав 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго. Був гранатометником з позивним «Риф». Дружина згадує: «Сергій був людиною принциповою, рішучою, сміливою, справедливою та наполегливою. За ним ми були, як за кам’яною стіною. Мені здається, що він народився з душею героя. В нього був міцний стрижень – не міг стояти осторонь, коли почалася війна. Для нього було важливо стати на захист рідного дому та сім’ї і бути для сина взірцем». «Я маю йти! Хто, як не я? Молоді хлопці? Я не боюся загинути. Я хочу, щоб ви жили у вільній країні! Як я буду дивитися сину в очі?» – говорив чоловік. І не просто говорив. Він діяв – боронив свою країну, втрачав побратимів, ризикував життям заради мами й тата, коханої дружини й сина Назара – батькової гордості й надії. Останній дзвінок дружині був 28 березня. Сергій сказав, що сім’я має бути готовою до всього, тому що це – війна.
29 березня 2023 року біля населеного пункту Площанки Сватівського району Луганської області під час виконання бойового завдання з відсічі збройної агресії рф солдат Зінченко Сергій Миколайович загинув.
Нагороди:
- нагрудний знак «За зразкову службу».
- медаль «Учасник бойових дій».
- бригадна відзнака.
- орден «За мужність» III ступеня (посмертно).