Браух Андрій Васильович

28.04.1991-12.02.2015


Cолдат 30-ої окремої механізованої бригади.


Андрій Васильович народився і виріс в Херсоні. За характером був сміливий,товариський, активний, життєрадісний. Легко знаходив спільну мову з усіма, був ввічливий, з готовністю відгукувався на прохання про допомогу. Після навчання в школі, у 2007 році вступив самостійно на бюджет у Херсонський політехнічний коледж Одеського національного політехнічного університету на спеціальність «Обробка матеріалів на верстатах і автоматичних лініях» де здобув кваліфікацію технолога. З 2012 року по 2013 рік проходив військову службу у військовій частині  в селі Чорнобаївка Херсонської області. Мав військове звання солдат, займав посаду водія-електрика радіолокаційної системи посадки літаків групи радіотехнічного забезпечення вузла зв`язку та радіотехнічного забезпечення батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення військової частини А1604. 


У військовому колективі з товаришами поводився коректно, мав друзів, користувався авторитетом. За час проходження служби проявив себе як працелюбний, витриманий,спокійний, цілеспрямований та впевнений в собі військовослужбовець. 13 квітня 2014 року було оголошено про початок АТО без введення воєнного стану із залученням Збройних сил України. В ході мобілізації, у першу хвилю 23 березня 2014 року Андрій  пішов на службу до Збройних сил України. Проходив службу в Херсоні, а саме в селище Антонівка. В жовтні був направлений до навчального центру Десна в Чернігівській області, куди прибув 26 листопада 2014 року. Був зарахований до військової частини А0409 30 Новоград-Волинської окремої механізованої бригади для подальшого проходження військової служби та був призначений на посаду кулеметника 1 механізованного відділення 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальону. 


"Без таких як він, в армії було б не так весело служити, - згадують побратими Андрія. Широка та щира посмішка "Рижого" завжди піднімала нам настрій." 


29 січня 2015 року бригада у складі якої був Андрій вирушила в зону АТО. Станом на 10 лютого даний підрозділ перебував у резерві і зайняв оборону біля селища Луганське в «сніжно-сірій зеленці». В ті дні тримався сильний та водночас сирий мороз. Зігрітись практично не було змоги, адже вогнищ запалювати не дозволяли, щоб не виказувати своїх позицій. У Андія була температура, він захворів. І за майже дві доби, які хлопці там простояли, з’явилось багато хворих. Одного, з самою високою температурою, відправили на командно-спостережний пункт для надання допомоги, а решта, хоч і були хворі, все-таки відправилися виконувати бойове завдання, адже розуміли стратегічну значимість даного населеного пункту, від контролю якого залежали життя сотень наших військовослужбовців, які переміщувалися по трасі Артемівск-Дебальцеве.


Основним завданням підрозділу було закріпитись на значимих висотах, не допустити прориву противника в даному напрямку, а головне - не дати закритися так званій "горловині Дебальцівського котла". За даними розвідки в селищі, яке до цього рахувалось нашим, перебувала невелика кількість бойовиків, і ці хибні розвіддані відіграли важливу негативну роль під час виконання завдання. Вже потім стало відомо, що проти наших підрозділів за цей населений пункт воював танковий батальйон бурятів збройних сил рф.


12 лютого 2015 року відбувся важкий бій за українське село Логвинове Долнецької області. Українська армія мусила повернути контроль над трасою М-103 Артемівськ - Дебальцеве. Штурм села розпочався о 8-й ранку, перші 20 хвилин тривав танковий бій, протягом якого вдалося знищити або пошкодити щонайменше кілька танків 5-ї бурятської бригади рф. То був його перший та останній бій. Вибухи, постріли, розриви ворожих гранат, тисячі куль та осколків. Кулеметник в бою на вагу золота, Андрій це розумів і хлопців тоді не підвів. Він вів вогонь по противнику, який влаштував засідку в селі Логвиново. Під час бою отримав сильне поранення. Мерзла земля не хотіла поглинати кров українця, а її ставало все більше. "Наклади собі жгут!" - кричали йому хлопці, адже через високу інтенсивність вуличного бою не могли йому допомогти. Чотири години тривав бій, Андрій тримався мужньо, віддавав хлопцям свої боєприпаси, допомагав, аж поки не знепритомнів.


Поховали Героя 25 лютого 2015 року в Херсоні на кладовищі Геологів, у меморіалі загиблим воїнам АТО.


У Андрія лишились мама і племінниця.


Нагороди:

- орден «За мужність» III ступеня (посмертно).

- медаль ПЦУ «За жертовність і любов до України» (посмертно).         

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux