Сененков Петро Миколайович

21.05.1979-16.07.2026

Петро Миколайович народився 21 травня 1979 року в селищі Нововоронцовка на Херсонщині. Саме тут минуло життя чоловіка і сформувався його щирий, працьовитий та чуйний характер. У цивільному житті Петро обрав мирну й творчу професію - працював у будівельній сфері. За фахом був муляром-штукатуром. Також досконало володів навичками водіння, що згодом відіграло надзвичайно важливу роль під час виконання бойових завдань. У вільний час любив рибалити, щиро обожнював собак і понад усе мріяв дочекатися онуків.

13 жовтня 2023 року, коли Батьківщина потребувала захисту від ворожих нападів російської федерації, чоловік був призваний на військову службу за мобілізацією.  Свій шлях Петро (позивний Сєня) розпочав у 154-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України на посаді навідника.

Завдяки технічному хисту та багатому досвіду з 14 лютого 2025 року Сєня продовжив службу на посаді спершу оператора, а потім водія-електрика 1-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів  2-го взводу 1-го батальйону берегової оборони 40-ї окремої бригади морської піхоти у складі Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Боєць забезпечував мобільність, живлення та безперебійну роботу розвідувальних і ударних дронів, які ефективно нищили ворога.

Бойовий шлях воїна охопив найскладніші та найвідповідальніші ділянки фронту. Він мужньо обороняв державний кордон України на Чернігівщині, брав участь у важких оборонних боях у районі міста Селидове на Донеччині. Згодом у надскладних умовах виконував бойові завдання на островах у дельті Дніпра, відважно захищаючи рідну Херсонщину.

Сєня чесно та гідно пройшов свій військовий шлях, віддавши всі сили захисту Батьківщини. На жаль, через важкі умови служби та надлюдські навантаження його здоров’я було підірване. У жовтні 2025 року він був звільнений від служби і повернувся до цивільного життя. Проте, на превеликий жаль, тривало воно недовго - 16 липня 2026 року життя воїна передчасно обірвалося через тяжку хворобу, залишивши у пам’яті рідних, друзів та побратимів теплий спогад про Петра - надзвичайно доброго, мужнього,  веселого, привітного й щедрого...

Свій останній спочинок захисник знайшов у рідному селищі, де був із честю й гідністю похований.

«Відтепер твій спокій - у Божих обіймах, але світло твого доброго та чуйного серця назавжди залишиться з нами»

(Рідні та близькі)