Белінський Віталій Михайлович

09.04.1983-18.02.2026

Люблячий батько, найкращий син, коханий чоловік, надійний друг і побратим. Майор, військовий, який до останнього дня залишався відданим своїй службі.

Віталій був людиною великого і доброго серця — щирим, веселим, справедливим.

Він умів підтримати словом і ділом, завжди знаходив сили допомогти іншим, навіть коли самому було непросто.

У важкі воєнні часи він простягав руку тим, хто потребував, бо знав, як це — боротися і триматися.

Свою службу він любив безмежно.

Для нього це був не просто обов’язок — це було покликання, частина його життя.

18 лютого 2026 року перестало битися серце Белінського Віталія Михайловича. Назавжди 42.

21 лютого 2026 року в селі Чорнобаївка попрощалися з захисником України Белінським Віталієм Михайловичем.