Проценко Олександр Юрійович
18.09.1999–08.03.2024
Проценко Олександр Юрійович народився 18 вересня 1999 року в місті Херсон. Навчався в школі № 34, після чого вступив до Херсонського професійного суднобудівного ліцею №5.
Олександр завжди займався спортом сам та вів за собою друзів і всіх охочих, особисто проводив тренування.
В цивільному житті до початку повномасштабної війни Олександр брав активну участь в громадській та політичній діяльності ГО «Національний корпус». Також їздив до Польщі, де працював за фахом.
З майбутньою дружиною Людмилою познайомився у 2018 році через соцмережі. Спілкуючись весь цей час, одружилися навесні 2023 року, а в листопаді у них народилась донька Мирослава.
З початком повномасштабної війни Олександр, разом із друзями з руху «Кристала», став до зброї в лавах 98-го батальйону ТрО «Азов-Дніпро», воював у Запорізькій та Донецькій областях, де зазнав першої контузії від прильоту 120-ї міни.
Згодом підрозділ «Проца» увійшов до складу 1-го механізованого батальйону 3-ї ОШБр, разом з яким брав участь в обороні Бахмута, жорстких боях в Кліщіївці.
Після Кліщіївки, «Проц» разом з друзями перейшли до взводу ПЗРК. Одним з перших виїжджав на позиції в очікуванні ворожих гелікоптерів. Наприкінці березня 2023 року поїхав до Бахмута, де отримав кульове поранення в перші години перебування в місті. Друзі евакуювали Олександра, а наступні 2 місяці він провів на лікуванні. Відновившись після поранення, «Проц» продовжував виконувати задачі як оператор дронів. Разом з одноклубником Євгеном Фільовим були на Авдіївському коксохімічному заводі, згодом в Ласточкиному та Орлівці.
Олександр Проценко загинув 08 березня 2024 року внаслідок ворожого обстрілу поблизу м. Авдіївка (Донецької обл). Разом із ним загинули ще троє побратимів. Похований в Одесі на Західному кладовищі.
Нагороди: