Базанов Артем Анатолійович

17.12.2003–17.11.2023

Артем народився 17 грудня 2003 року в селі Чорнобаївка Херсонської області.

Його життєвий шлях був непростим. Рано осиротівши, він знайшов родину у тітки Оксани Володимирівни та її чоловіка, які стали для нього справжніми батьками. Артем ріс вихованим, працьовитим, відповідальним. Навчався, працював, прагнув бути самостійним і завжди думав про інших.

Артем був зовсім молодим, коли ухвалив для себе доросле рішення — стати на захист України. Виїхавши з окупованої Херсонщини, він неодноразово намагався потрапити до лав Збройних Сил України. Йому відмовляли через вік, радили зачекати, але він не здався. Його відповідь була простою і щирою: якщо всі ховатимуться, ворог прийде далі. Артем не міг цього допустити.

Під час окупації Херсона Артем допомагав людям — доставляв продукти, підтримував тих, хто потребував допомоги, і водночас не полишав мрії потрапити до ЗСУ.

"У травні 2022 року Артемові таки вдалося виїхати із волонтерами, які евакуювали людей до Кривого Рогу. Все для того, щоб дістатися військкомату. Обійшов не один ТЦК, поки не домігся свого – добровільно мобілізувався до ЗСУ" - розповідає тітка загиблого.

19-річний боєць із позивним «Кіпіш» служив у складі 93-ї окремої механізованої бригади, воював на найгарячіших напрямках, пройшов важкі бої під Бахмутом, а згодом — на Донеччині. Він завжди знаходив слова, щоб заспокоїти рідних, повторював: «Все буде добре», навіть тоді, коли сам йшов у небезпеку.

Артем загинув 17 листопада 2023 року, виконуючи бойове завдання поблизу Андріївки на Донеччині. За словами побратимів, він повернувся, щоб врятувати інших, і до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та бойовому братерству.

Артема Базанова поховали на Чорнобаївському кладовищі. Його життя обірвалося надто рано, але його подвиг назавжди вписаний в історію Чорнобаївки та всієї України.