Гой Олександр Олексійович

25.09.1990-05.03.2022

Олександр Олексійович народився й виріс у селі Благодатівка. З раннього дитинства був дуже рухливим, сміливим та усміхненим. У школі проявляв лідерські якості, завжди підтримував слабших і молодших, захищав їх і допомагав як під час навчання, так і в дорослому віці.

Після закінчення школи вступив до навчального закладу в Херсоні, де здобував освіту суднобудівника. Після навчання працював у порту. Згодом проходив службу в Одесі, його служба була пов’язана з Міністерством внутрішніх справ. Потім підписав військовий контракт, не повідомивши про це родину. Служив у розвідці, проходив підготовку за програмами НАТО, мав товариша з Англії. Також здобув спеціалізовану підготовку з безпілотних літальних систем. З 2018 року брав активну участь в обороні України. Спершу служив на Донецькому напрямку в районі села Піски, а у 2021 році був переведений на Луганський напрямок.

Служив у складі 57-ї мотопіхотної бригади імені Кошового Отамана Костя Гордієнка. Під час тимчасової окупації села Благодатівка його батьки не мали можливості забрати тіло та поховати його на батьківщині, тому співслуживці організували поховання у місті Дніпро. Після деокупації села родина здійснила перепоховання в рідному селі Благодатівці;

Нагороди: 

- медаль «За мужність» II ступеня (посмертно).

- медаль «За оборону рідної держави» (посмертно).

- медаль «За вірність українському народу» (посмертно).

- нагрудний знак «Лицар закону і честі» (посмертно).