Салата Дмитро Сергійович
06.09.1998-27.05.2026
Чоловік, батько, син, надійний побратим і Герой, який повернувся на щиті...
Народився Дмитро у селі Нововоскресенське на Херсонщині. Навчався у Нововоскресенській середній школі та Високопільській школі-інтернаті. Мав хист до точних наук та новітніх технологій: у 2017 році закінчив Економіко-технологічний технікум у Херсоні за фахом «Розробник програмного забезпечення», а згодом здобував вищу освіту з комп’ютерної інженерії в Херсонському національному технічному університеті.
Свій бойовий шлях воїн розпочав у 2017 році, свідомо ставши на захист України у віці 18 років. Службу проходив у лавах 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України. Проявив себе як висококласний воїн: здійснив 20 стрибків із парашутом та став призером змагань «Найкращий кулеметник ДШВ». Дмитро пройшов найгарячіші напрямки фронту: виконував бойові завдання в Авдіївці та Пісках, брав участь у боях за Гнутове, Пищевик, Красногорівку, Мар’їнку та на Маріупольському напрямку загалом. За виявлену мужність під час штурмових дій нагороджений нагрудним знаком «ДШВ». У 2020 році звільнився в запас по закінченню контракту. Вдома на нього чекала кохана дружина Інна, а у 2022 році в подружжя народився син Володимир.
З перших днів повномасштабного вторгнення у 2022 році Дмитро (позивний Дєсант) знову взяв до рук зброю. Спочатку боронив Миколаїв у складі рідної 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, а згодом продовжив службу в 11-му окремому мотопіхотному батальйоні «Київська Русь» 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Разом із побратимами звільняв рідну Херсонщину.
Згодом, захищаючи Донеччину, Дєсант пройшов видатний професійний шлях: від навідника мінометної батареї та командира мінометного розрахунку до командира мінометної батареї. Під його командуванням підрозділ успішно відбивав ворожі штурми в районах Нетайлового, Карлівки, Гірника та Селидового. Завдяки беззаперечному авторитету та лідерським якостям офіцера було призначено заступником командира батальйону з бойової роботи.
Винятковий героїзм, професіоналізм та жертовність Дмитра були відзначені великою кількістю високих нагород. Серед них: орден «За мужність» III ступеня, відзнака Президента України «За оборону України», почесні нагрудні знаки Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та «Срібний хрест», відомча відзнака Міноборони «Залізний хрест». Також Герой був удостоєний низки недержавних і полкових нагород: медалей «За оборону рідної держави», «За відвагу», «За мужність і відвагу», відзнаки «Залізний Хрест», ексклюзивного нагрудного знака 79-ї ОДШБр та пам’ятних знаків 11-го ОМПБ «Київська Русь».
Наприкінці свого бойового шляху Дмитро отримав звання старшого лейтенанта та обійняв посаду заступника командира частини - начальника відділення безпілотних систем.
27 травня 2026 року під час виконання обов’язків військової служби життя Героя трагічно обірвалося. Це сталося поблизу населеного пункту Межова Синельниківського району Дніпропетровської області внаслідок ураження військової техніки ворожим БПЛА «Молнія».
Життя Дмитра з моменту повноліття було цілковито присвячене служінню Україні. Його шлях - це яскравий приклад беззаперечної відданості, честі та справжньої сили духу.
«Вічна пам’ять Герою. Назавжди в наших серцях»
(Рідні)