Польченко Євген Володимирович

03.12.1990-10.06.2023

Євген Володимирович Польченко, позивний Володимирович народився 03 грудня 1990 року в селищі Іванівка Генічеського району Херсонської області. Навчався в Іванівській гімназії №1, де проявив себе старанним, відповідальним і здібним учнем.

З дитинства Євген був активним та енергійним хлопцем. Певний час захоплювався карате, відвідуючи спортивну секцію, однак згодом вирішив зосередитися на навчанні. Особливий інтерес виявляв до комп’ютерних технологій, що визначило його майбутній професійний шлях.

Після закінчення школи вступив до Таврійського державного агротехнологічного університету (м.Мелітополь), де здобув вищу освіту за спеціальністю «Комп’ютерні системи» та отримав кваліфікацію інженера комп’ютерних систем.

Після завершення навчання працював менеджером в одному з відділень Акціонерного товариства «Ощадбанк» у селищі Іванівка. Згодом вирішив спробувати себе в новій сфері діяльності та виїхав до Польщі. Там отримав пропозицію працювати далекобійником. Завдяки гарному знанню іноземних мов і здатності швидко навчатися він успішно опанував нову професію. Робота приносила йому задоволення, адже дозволяла подорожувати країнами Європи та відкривати для себе нові горизонти.

Життя Євгена змінилося після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну у лютому 2022 року. Дізнавшись про війну, він залишив роботу за кордоном і повернувся на Батьківщину. Через окупацію рідної Іванівки тимчасово оселився у дядька в Ужгороді. Не маючи військового досвіду та попри певні обмеження за станом здоров’я, добровільно вирішив стати на захист України.

Євген доєднався до лав захисників України та проходив службу у військовій частині Т0950. Обіймав посаду водія-сапера 2-го інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу роти інженерної підтримки. Разом із побратимами виконував надзвичайно небезпечні бойові завдання з розмінування деокупованих територій, захисту критичної інфраструктури та проведення фортифікаційних робіт.

Після звільнення правобережної частини Херсонщини був направлений на виконання робіт із розмінування територій рідного краю, а згодом продовжив службу на Харківщині.

10 червня 2023 року під час виконання бойового завдання з розмінування населеного пункту Циркуни Харківської області Євген Польченко отримав травми, несумісні з життям. Того дня Україна втратила мужнього воїна, який свідомо обрав шлях служіння державі та людям.

За проявлену мужність, відвагу і самовідданість Євгена Польченка посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня. Також його відзначено Почесною грамотою Ужгородської міської ради за особисту мужність, патріотизм, вірність Батьківщині та вагомий внесок у захист державного суверенітету і територіальної цілісності України. Йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ужгород».

Рідні, друзі та побратими згадують Євгена як надзвичайно надійну, розумну, відповідальну й доброзичливу людину, на яку завжди можна було покластися. Він довів свою активну громадянську позицію та патріотизм не словами, а вчинками, віддавши найцінніше – власне життя – за свободу та незалежність України.

Після загибелі тіло Героя було кремовано. Рідні зберігають пам’ять про нього та планують після деокупації лівобережної частини Херсонщини поховати його в рідній Іванівці – на землі, де він народився і яку щиро любив.

Вічна пам’ять і слава Герою України Євгену Польченку…