
03.05.1992-07.06.2026
Даніїл Кардаш народився і виріс у селі Новопетрівка, колишнього Нижньосірогозького району, а нині Нижньосірогозької громади Генічеського району Херсонської області.
До місцевої школи пішов у 1998 році і був на півтора року молодшим від однокласників, тому й закінчив навчальний заклад у 16 років.
Після школи юнак вступив до Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ. Перші два курси навчався в Херсоні, наступні — у Харкові. Після завершення бакалаврату Даніїл працював у Нижньосірогозькому відділі державної виконавчої служби. Паралельно здобував додаткову освіту: вступив на заочне навчання до Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого та пройшов військову підготовку в Сумському державному університеті за програмою підготовки офіцерів запасу, і отримав звання молодшого лейтенанта.
У 2014 році, коли почалася Антитерористична операція на сході України, Даніїла Кардаша мобілізували. Спочатку він служив офіцером відділення офіцерів запасу та кадрів Нижньосірогозько-Іванівського районного військового комісаріату, а згодом був переведений у розпорядження командувача військами оперативного командування "Південь". Після демобілізації та нетривалої перерви, у лютому 2015 року його знову мобілізували, цього разу Дзержинський РВК міста Харкова. Офіцера Кардаша спочатку спрямували на курси перепідготовки та підвищення кваліфікації у Національну академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. А з березня 2015 року він відбув за місцем несення служби у зону проведення АТО, служив коригувачем оперативного відділення командного пункту штабу 79-ї окремої аеромобільної бригади. У квітні 2016 року Даніїла звільнили у запас. Повернувшись до цивільного життя він влаштувався працювати юристом у ТОВ "Новопетрівське" у рідному селі. У вільний час займався спортом, до футболу додалися заняття силовими вправами.
24 лютого 2022 року російські війська окупували Сірогозщину. Йому вдалося виїхати з окупованої Нижньосірогозької громади і дістатися Запоріжжя. Тут Кардаш одразу звернувся до Шевченківського районного територіального центру комплектування і повернувся до війська.
Спочатку служив начальником розвідки штабу протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго. Згодом очолив відділення персоналу штабу.
Були поранення, контузії, виснаження, але службу не залишив.
Колеги згадують Даніїла, як військового, який гідно ніс службу і як сильного фахівця, який умів організувати роботу, приймати виважені рішення та нести відповідальність за людей.
У вересні 2023 року Даніїла Кардаша перевели на посаду начальника стройової частини відділення персоналу штабу 66-ї ОМБр. У листопаді 2025 року Даніїла перевели на посаду начальника відділення персоналу штабу 66-ї ОМБр 18-го армійського корпусу оперативного командування "Захід". Через кілька днів після призначення він разом із чотирма побратимами потрапив під ракетний обстріл. Даніїл отримав важку контузію та закриту черепно-мозкову травму. Після лікування перебував під медичним наглядом, але роботу не залишив.
06 червня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Середнє Краматорського району Донецької області стан майора Кардаша раптово погіршився. Того ж дня Даніїла доставили до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону у вкрай важкому стані, і госпіталізували до відділення реанімації та інтенсивної терапії. Однак реанімаційні заходи не дали результату і 07 червня медики констатували біологічну смерть.
Даніїлу Вікторовичу Кардашу було 34 роки…
Він пройшов шлях від молодшого лейтенанта до майора Збройних сил України. Від офіцера запасу — до начальника відділення персоналу штабу. Від цивільного юриста — до військового, який у найскладніші моменти відповідав за сотні людей та їхні долі.
18 липня 2026 року прощання з майором Кардашем відбулося у храмі Пресвятої Діви Марії Ангельської, поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.
За службу Даніїл Кардаш був нагороджений:
- відзнакою Президента України "За оборону України".
- знаком пошани "За зразкову службу".
- відзнакою Міністерства оборони України "Воєнний хрест".