Єднак Євген Володимирович

21.04.1990-11.07.2026

Військовослужбовець 3-го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 3-ї мотопіхотної роти 1-го мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Позивний "Джексон".

Народився Євген Володимирович 21 квітня 1990 року у селищі Нововоронцовка Бериславського району Херсонської області. Тут минули його дитячі та шкільні роки. Після здобуття загальної середньої освіти навчався в Херсонському суднобудівельному технікумі. Також свого часу проходив строкову військову службу.

До повномасштабного вторгнення мешкав і працював у Києві на посаді менеджера та бригадира в будівельній галузі. Завдяки своїй сумлінності, професіоналізму та надійності був головним відповідальним за матеріально-технічне забезпечення на об’єктах.

У житті Євген був світлою, дуже веселою та життєрадісною людиною. Усі, хто його знав, згадують його щиру усмішку та готовність першим підставити плече. Він був міцною опорою для своєї матері, щирим другом для сусідів та надзвичайно турботливим хрещеним батьком, який завжди знаходив час і увагу для своїх похресників.

10 лютого 2026 року Євген свідомо став на захист рідної землі та був мобілізований до лав Збройних Сил України. У квітні 2026 року він успішно закінчив базову загальновійськову підготовку на 239-му загальновійськовому полігоні Сухопутних військ Збройних Сил України, де здобув кваліфікацію стрільця.

Свою службу воїн проходив на посаді кулеметника 3-го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 3-ї мотопіхотної роти 1-го мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Серед побратимів отримав позивний Джексон. 

За відданість військовій справі та мужність був відзначений медаллю «Воїни Світла».

11 липня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі проведення ударно-пошукових дій з метою виявлення та знищення противника поблизу населеного пункту Українське Чугуївського району Харківської області, солдат зник безвісти. Згодом воїна було ідентифіковано та офіційно підтверджено факт його загибелі саме того дня. Він віддав найдорожче - власне життя за збереження Української Держави, за мирне майбутнє своїх рідних та всієї країни.

Свій останній спочинок Захисник знайшов у рідній Нововоронцовці, де був похований із належними військовими почестями.

«Спочивай з миром, мій сину. Дякую за твій подвиг.

 Пам’ятаю, люблю та сумую до останньої хвилини свого життя...»

( Мати )