Колісніченко Андрій В'ячеславович

04.08.1978-29.03.2022

Колісніченко Андрій В’ячеславович народився 04 серпня 1978 року в місті Зволін, Словаччина, у сім’ї військовослужбовця. Його дитинство та юність пройшли у різних містах колишнього Радянського Союзу — він навчався у багатьох школах, бо батько служив у військових гарнізонах. Зрештою Андрій закінчив школу на Херсонщині. Проживав в місті Гола Пристань Херсонської області.

Він здобув педагогічну освіту та працював учителем географії, біології та фізичного виховання. Його поважали за любов до дітей, уміння пояснити складні речі просто та з теплом. Пізніше працював менеджером з кредитування фізичних осіб, але мрія стати військовим ніколи не залишала його. Андрій з дитинства був пов'язаний із армійським життям, розумів ціну дисципліни та відповідальності, тому вирішив реалізувати цю мрію.

У 2017 році він вступив на військову службу. Починав курсантом, згодом став командиром самохідного артилерійського взводу, потім — командиром самохідної артилерійської батареї та самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 28 окремої механізованої бригади ОК «ПІВДЕНЬ» СВ ЗСУ. Його поважали як справжнього командира, який умів навчати, підтримувати та працювати з новобранцями.

Побратими згадують Андрія як людину чесну, відкриту, із сильним характером і добрим гумором. Він завжди був прикладом справедливості та надійності.

Під час повномасштабного вторгнення Андрій захищав південні рубежі країни. У боях біля села Посад-Покровське Миколаївської області отримав важке поранення. Його доставили до Одеси, де, попри зусилля лікарів, він помер від наслідків травм.

Поховали Андрія в Одесі. Родина не змогла бути поруч через бойові дії на Херсонщині, але його останню путь розділили побратими та друг. Родина бачила похорон через онлайн-трансляцію, і це було болісно, але водночас важливо — бачити, як цінували Андрія його товариші.

Він любив життя простими радощами — риболовлю з батьком, прогулянки на природі, книги, особливо наукову фантастику, та навіть писав власні короткі оповідання. Допомагав дітям побратимів під час дистанційного навчання, пояснював математику, інформатику, адже залишався вчителем у душі.

Найбільшим щастям для нього була сім’я. У короткі відпустки він кожну хвилину проводив із дружиною та донькою, цінуючи час, проведений разом. Дружина завжди чекала його, а маленька донька, якій на момент загибелі тата було лише три роки, зустрічала його з радістю та сміхом.

Його пам’ятають як добру, щиру та сильну людину, яка вміла підбадьорити і завжди залишалася собою — чоловіком честі та слова.

Залишилися дружина, донька, мати, батько, брат.

У селищі Попільня Житомирської області розміщена скульптурна композиція «Вартові Вітчизни», присвячена полеглим у російсько-українській війні. Серед вшанованих — головний сержант Андрій В’ячеславович Колісніченко.

Портрет розміщений на Алеї Героїв селища Попільня.