Посесор Максим Геннадійович

15.08.1993-03.11.2023

Народився 15 серпня 1993 року в селі Інгулець Херсонського району Херсонської області. В тринадцять років з батьками переїхав у село Дар’ївка Херсонської області, і навчався в місцевій школі. Мріяв про військову службу з дитинства, хотів служити в десантних військах. Далі вступив до військового ліцею в Кривому Розі. На другому курсі зайняв перше місце серед юніорів України у змаганнях зі стрільби. Отримав звання кандидата в майстри спорту з допризовного багатоборства. Після закінчення ліцею ненадовго захопився морем і несподівано для рідних вступив до Херсонської Морської Академії, але не закінчив навчання. 

У грудні 2013 року вступив до лав Збройних Сил України, проходив службу у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади на посаді головного сержанта. Перший бій у нього був під Слов'янськом. Максим служив тоді у складі 25-ї десантної бригади й міг загинути ще у 2014-му році. Українським бійцям тоді дуже дісталося. Максима прикрив собою один з офіцерів, який сам був поранений. Максим був стрільцем, оператором-навідником, снайпером. Ще до повномасштабної війни в час проведення АТО півтора року провів на “нулі”. 

Після перерви з 2018 по 2021 рік Максим повернувся до служби й воював у складі 128 гірсько-штурмової бригади на Луганщині. У грудні їх вивели на ротацію, але невдовзі знову зібрали. Хлопці з бригади Максима три доби провели у вагонах і розвантажувалися вже 24 лютого під бомбардуванням. Максим воював і у Донецьку, у Пісках, під Бахмутом. А коли у 2022 році звільняли Херсон, знову ледь не загинув. У бронетехніку, яка везла українських бійців поцілив російський танк. Механік і деякі хлопці загинули, а Максимові пощастило. Він отримав чергову контузію та дотичні поранення шиї, пахвини та руки. Лікар тоді сказав, що він народився в сорочці, бо один з осколків ледь не зачепив сонної артерії.

"Він більше знав, ніж ми, бо ми всі не служили до повномасштабної війни. Був нам не тільки командиром, але й вірним другом. Під обстрілами возив боєкомплекти, забирав нас із позицій", – розповідає побратим Максима Віталій Мальований.

Максим Геннадійович на псевдо "Марсік" загинув 03 листопада 2023 року під час нагородження на Запоріжжі. Після шикування життя Максима та ще кількох найкращих воїнів обірвала російська ракета. За офіційними даними, загинуло 19 військовослужбовців. 

Нагороди:

- орден "За мужність" III ступеня.

- орден "За мужність" II ступеня (посмертно).