
30.11.1976-17.09.2024
Федір Валерійович родом із Херсона. За освітою — судномеханік. Понад 26 років віддав службі в Державній кримінально-виконавчій службі — працював молодшим інспектором відділу режиму та охорони у Херсонському СІЗО.
Добре майстрував, особливо любив ремонтувати щось по електриці, робити якісь цікаві лампочки, світильники, добре розбирався в комп’ютерній техніці. Навіть сам склав собі комп’ютер.
У січні 2023 року Федір вийшов на пенсію і вже 16 лютого добровільно прийшов до Херсонського ТЦК.
Спочатку були бойові дії на Донеччині, потім — Курщина. Федір Валерійович був командиром мінометного розрахунку, служив у 22-й окремій механізованій бригаді. Ходив на завдання — по 5–6 діб, а потім мав кілька днів перепочинку. Сім’ї майже нічого не розповідав — сприймав війну як важку, але потрібну роботу. Через рік служби отримав статус учасника бойових дій.
У травні 2024 року, під час виконання бойового завдання, Федір Москаленко отримав поранення.
Від обстрілу позицій зайнялася трава, і хлопці буквально горіли в тому вогні. Федір отримав глибокі опіки: обличчя, руки, пальці. Але вижив. Це сталося за три місяці до загибелі.
Загинув Федір Валерійович 17 вересня 2024 року від обстрілу «КАБами». Тіло змогли привезти лише через два тижні. Поховали Федора Москаленка у Киселівці. Його портрет встановили на Алеї Слави у Киселівці та у Чорнобаївці.
Нагороди:
- відзнака Головнокомандувача Збройних сил України "Золотий Хрест"