Штремпел Йосип Гийзович
26.09.1972-13.03.2023
Народився 26 вересня 1972 року в селищі Великий Бичків Рахівського району Закарпатської області. був етнічним угорцем. Йосип був другою дитиною у сім’ї. Батьки хлопчика розлучилися, тож йому довелося швидко подорослішати. Після закінчення 9 класу вивчився на електромайстра, поїхав у Чехію, де прожив 20 років. За кордоном Йосип разом із товаришем мав власну справу — швейний цех. У 2011 році Йосип повернувся в Україну та поїхав доглядати хворого батька, який на той час мешкав у Скадовську, що на Херсонщині. Там він познайомився з майбутньою дружиною і сином жінки від першого шлюбу. Незабаром почали жити у селищі Козацьке. Через два роки у подружжя народилася донька.
У час пандемії коронавірусу Йосип вимушено закрив цех. Дружина, медсестра за фахом, стала працювати у Новокаховській лікарні. Туди влаштувався і її чоловік — оператором з обслуговування кисневих балонів. А невдовзі почалося повномасштабне вторгнення.
Два місяці сім’я прожила в окупації. Коли вороги занадилися до будинку родини в Козацькому, переїхали до Тернополя. У квітні 2022 року Йосип і пасерб Микола пішли у військкомат і стали на захист України. Після навчання у складі 67-ї окремої механізованої бригади поїхали на фронт. Щодня чоловік і син телефонували або писали дружині й мамі. Йосип радів, що виганяв рашистську нечисть з Миколаївщини та Херсонщини, яка стала йому рідною. Мріяв визволити Козацьке, де прожив з родиною щасливих 11 років.
Мріяв звільнити Козацьке та повернутися до рідної домівки де проживала теща, тому постійно рвався на Херсонщину. Його підрозділ ставив український прапор у Великій Олександрівці.
Потім воював на Донеччині.
Загинув 13 березня 2023 року під час виконання бойового завдання на Луганщині біля села Площанка. Загинув від артилерійського обстрілу в лісовій посадці. Під час того бою пораненим врятував свого командира.
Похований Герой 20 березня 2023 року в Тернополі на "Алеї Героїв" Микулинецького кладовища.
Залишилася дружина, дві доньки, син, теща.
Нагороди:
- медаль "За поранення” (посмертно).
- орден “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).