Полон, відданість Україні та любов до рідного міста. Інтерв'ю з колишнім мером Херсона

«Тримайтесь, херсонці! Дуже люблю, надихався своїм містом, згадував постійно про Херсон, бо це найкраще місто у світі!», - зі словами підтримки у День міста Херсона до його мешканців звертається звільнений з полону колишній міський голова Володимир Миколаєнко.

Після більш ніж трьох з половиною років в російській неволі, він точно знає, що таке витримка і незламність.

Наразі ексочільник Херсона перебуває на реабілітації в одному з Київських медичних закладів, але має надію, що річницю з дня звільнення Херсона від російських окупантів зустрічатиме вдома, у рідному місті.

«Якщо Господь мене вивів з цього полону, то я маю бути корисним для допомоги рідному місту, у будь – якому стані я це робитиму», - говорить Володимир Миколаєнко.

Втім, колишній мер хвилюється, що його перша після ув’язнення зустріч з рідним домом, буде болючою: «Бачив те фото, те відео про Херсон, але поки серцем не сприймаю, мені не те, що страшнувато, а те, що це буде боляче, страшніше, ніж те, що відбувалося в полоні».

Володимир Васильович каже, що тепер його головне завдання – це дбати по тих хлопців, які продовжують залишатися в полоні, бо стан деяких геть критичний. Якщо ж їх витягнути зараз, то ще є шанс поборотися за їх життя.

«Українців можна бити, катувати, ламати, вбивати, але їх ніколи не зробиш руськими», - переконаний Володимир Васильович.

Себе героєм також не вважає та ніяковіє, коли отримує знак почесного громадянина Херсонської громади.

«Я не бачу героїчного нічого у тому, щоб негідникам казати, що вони негідники, що ми їх тут не чекали, що не треба нас визволяти від нашого життя», - зазначив Володимир Миколаєнко.