
Для українців Друга світова почалася не 22 червня 1941 року, а фактично ще в березні 1939-го – з окупації Закарпаття. Проте саме з літа 1941-го наша земля стала епіцентром найкривавішого зіткнення тоталітарних режимів. Не маючи власної держави, українці опинилися між кількох вогнів.
Водночас саме вони стояли в авангарді боротьби проти нацизму – у лавах армій держав-союзників і у власному національно-визвольному русі, який змагався за незалежність України від усіх окупантів. Наш внесок у розгром агресора був колосальний, як і втрати: та війна забрала життя від 8 до 10 мільйонів українців.
Сьогодні проти нас знову ведуть загарбницьку й варварську війну. Цього разу – рашисти. Але тепер ми маємо власну державу і своє військо, щоб захистити право на життя та свободу нашого народу. Наша скорбота сьогодні – за кожним українцем, чиє життя забрала та війна, і за кожним, хто віддав життя за незалежність України.
Ми пам’ятаємо всіх. Ми вивчили гіркі уроки історії.
Вічна пам’ять жертвам війни.
Слава Україні!