
Чотири роки тому росія вчинила один із найжорстокіших і найцинічніших своїх злочинів – у колонії в Оленівці окупанти стратили десятки українських військовополонених.
Та, на жаль, Оленівка – далеко не єдиний такий злочин. Після звільнення правобережжя Херсонщини весь світ побачив російські катівні, де людей били, катували й убивали лише за те, що вони були українцями. І сьогодні на тимчасово окупованій території ці звірства не припиняються.

За кожним таким злочином – людська доля. Мама чи тато, брат або сестра, чоловік чи дружина, друг чи подруга, яких чекали вдома. Родини, у яких росія відібрала найдорожчих. Біль, що не минає з роками.
Багато наших громадян і сьогодні залишаються в російській неволі. У нелюдських умовах вони щодня зазнають знущань, насильства й катувань. Україна продовжує боротися за кожного і кожну, щоб повернути їх додому.

Схиляємо голову перед пам’яттю всіх військових і цивільних, страчених, закатованих і загиблих у російському полоні. Вічна і світла пам’ять. Пам’ятаємо. І ніколи не пробачимо.
