Тих, хто залишався на своїх робочих місцях, попри постійні обстріли й смертельну небезпеку. Тих, хто щодня продовжував виконувати свій професійний обов’язок — бути поруч із людьми, коли вони найбільше потребували допомоги.
Від початку повномасштабного вторгнення Херсонщина втратила 34 медичних працівників. Лікарів, медичних сестер, фельдшерів — людей, які до останнього залишалися вірними своїй справі. Пам’ять про них живе в серцях їхніх рідних, колег і всіх, кому вони встигли допомогти.
Серед них — молодий лікар Дмитро Білий. Після навчання він мав одну велику мрію — повернутися до рідного Херсона, допомагати людям свого міста. Але його перший робочий день став останнім. Російський обстріл забрав життя лікаря, який лише розпочинав свій шлях у медицині.
Медична сестра операційної опікового відділення Оксана була людиною, яку колеги згадують із особливим теплом. Їй було лише 24 роки, коли російська агресія обірвала її життя. Відповідальна, турботлива, віддана своїй справі — за щиру усмішку, доброту й тепло її з любов’ю називали «Наше Сонечко».
63-річний лікар Сергій Михайлович присвятив медицині все своє життя. Добрий, чуйний, відданий людям — таким його пам’ятають колеги. Росія вбила його під час чергування у лікарні Херсона.
Це люди, які мали жити, працювати, допомагати іншим. Їхні життя забрала російська агресія, але пам’ять про них назавжди залишиться з нами.
Світла та вічна пам’ять усім медикам Херсонщини, чиї життя забрала росія.