Зміна професії — це не обов’язково починати все з нуля. Попередній досвід, навички та особисті захоплення можуть стати основою для нового фаху. Історія майстрині з Кропивницького, яка після багатьох років роботи з історичним одягом опанувала штучний інтелект, — приклад того, як можна відкрити для себе нові професійні можливості.
Що спільного між реконструкцією українського вбрання XVIII–XIX століть і роботою зі штучним інтелектом? На перший погляд — небагато. Проте історія кропивничанки Наталі Колеснік доводить: уважність до деталей, допитливість і бажання зрозуміти, як усе влаштовано, можуть стати в пригоді в зовсім різних професіях.
Десятиліттями Наталя досліджувала музейні експонати, вивчала кожен стібок і відтворювала автентичні технології пошиття історичного одягу. Тепер замість тканини та голки — цифрові інструменти й запити до нейромереж. Професія змінилася, але підхід залишився тим самим: не просто користуватися інструментом, а розуміти принципи його роботи.
Шити Наталя почала ще у школі. Згодом пройшла шлях від фабричної мотористки до дизайнерки з власною справою. Особливим захопленням стала реконструкція українського одягу XVIII–XIX століть — без сценічних спрощень і стереотипних образів.
«Мені дали з фонду музейну річ, яка дуже втомлена життям. Промацавши всі шовчики, тканини, я зрозуміла, як вони були пошиті, і відтворювала саме технології».
У цій справі Наталя почувалася на своєму місці. Однак із часом власний бізнес почав вимагати дедалі більше сил: окрім творчої роботи, потрібно було вести соціальні мережі, спілкуватися з клієнтами та займатися щоденною рутиною. Наприкінці 2024 року накопичена втома переросла у професійне вигорання.
«Можливо, я вже була втомлена швейним і хотіла якось перемкнутися. Потребувала арттерапії, щоб реабілітувати менталку, і мені було цікаво отримувати швидкий візуальний результат».
Так у житті Наталі з’явилися нейромережі. Спочатку вона використовувала їх для створення зображень і пісень — як спосіб відпочити й спробувати щось нове. Проте невдовзі захоплення переросло в бажання розібратися, як працює штучний інтелект.
Перехід до нової сфери виявився непростим: замість звичної роботи руками потрібно було опановувати нові інструменти, мислити інакше й постійно експериментувати.
«Людина, яка шиє одяг, і раптом стає умовним IT-фахівцем — це зовсім різні напрями. Або я створюю щось ручками, або головою. Оце було найважче».
Найінтенсивніше занурення у світ штучного інтелекту припало на зиму 2025 року. Навчатися доводилося в умовах відключень електроенергії, коли навіть доступ до комп’ютера та інтернету був не завжди.
«Було вимкнене світло, бо це січень-березень 25-го. І шити, і вчитися нейронкам без електрики, розуміти, як вони працюють, — було дуже важко».
Зрештою Наталя закрила майстерню й повністю зосередилася на роботі з ШІ. Але простого створення зображень їй було замало. Хотілося зрозуміти, як формулювати запити, налаштовувати інструменти й отримувати саме той результат, який потрібен.
«У мене таке ж ставлення до штучного інтелекту. Мені мало знати, що генеративна модель може щось робити. Мені треба зрозуміти її механіку».
Тож цифрові інструменти Наталя почала досліджувати так само прискіпливо, як колись музейні сорочки: вивчати їхні можливості, перевіряти, як вони реагують на різні запити, і шукати причини отриманих результатів.
Сьогодні Наталя вже сама навчає інших ШІ-грамотності. Водночас розуміє, що в цій сфері не можна зупинятися на здобутих знаннях: інструменти постійно оновлюються, з’являються нові можливості та підходи до роботи.
Саме тому вона продовжує навчатися. Зокрема, проходить безоплатну онлайн-програму від Google «ШІ для бізнесу 2.0».
Через повітряні тривоги та перебої з інтернетом не всі заняття вдається переглядати одразу. Проте матеріали програми стали для неї джерелом нових знань. Особливу увагу Наталя приділяє темам готовності бізнесу до впровадження ШІ, типовим помилкам під час роботи з ним і змінам у пошуку інформації.
Окремим відкриттям стала тема генерації контенту за допомогою Google Flow та можливостей Gemini.
«Для мене, як для людини творчої, лекції про генерацію контенту в Google Flow — взагалі супер. А ще я по-новому відкрила Gemini. Я маю повертатися до цих відео, вивчати їх досконало, розбирати на цитати, бо виявилося, що мала лише поверхневе розуміння екосистеми».
Не менш важливою для Наталі є тема безпеки. Під час її занять із ШІ-грамотності держслужбовці, підприємці та люди старшого віку насамперед цікавляться, як захистити особисті документи й дані під час роботи з нейромережами. Тому питання конфіденційності вона опрацьовує особливо ретельно.
Навчання також допомогло ширше поглянути на розвиток штучного інтелекту: від його використання в бізнесі до державного регулювання та впровадження в освіті. Наталя переконана, що знайомити дітей із можливостями й правилами безпечного використання ШІ потрібно ще зі школи. Важливо залучати до цього й батьків, щоб вони розуміли, з якими технологіями взаємодіють їхні діти.
Змінивши професію, Наталя не відмовилася від свого давнього захоплення українською культурною спадщиною. Навпаки, нові знання відкрили можливість поєднати його із сучасними технологіями.
Наразі вона обговорює з місцевим краєзнавчим музеєм цифровізацію музейних фондів. Багаторічний досвід роботи з історичним одягом і розуміння його автентичності можуть стати у пригоді під час створення цифрових матеріалів про культурну спадщину.
Раніше Наталя допомагала відновлювати історичні речі, відтворюючи їхні технології пошиття. Тепер прагне долучитися до того, щоб зробити музейні колекції доступнішими в цифровому просторі.
«Штучний інтелект — він скрізь. І головне — навчити людей використовувати його з правильного напряму».
Історія Наталі Колеснік показує: змінити професійний напрям можна навіть після десятиліть роботи в одній сфері. А навички, які людина здобула раніше, не зникають — вони можуть стати міцною основою для нових відкриттів і можливостей.
За матеріалами Мінцифри