Український досвід протидії кібератакам допомагає вдосконалювати світові технології кібербезпеки

Ще кілька років тому Україна переважно використовувала готові рішення міжнародних розробників у сфері кібербезпеки. Сьогодні ситуація змінюється: через постійні російські кібератаки українська цифрова інфраструктура стала середовищем, у якому світові технології захисту проходять перевірку реальними загрозами.

Досвід протидії таким атакам допомагає виявляти слабкі місця систем захисту, вдосконалювати інструменти кібербезпеки та розробляти ефективніші підходи до захисту даних.

Про те, як змінюються кіберзагрози, чому компаніям уже недостатньо захищати лише зовнішній периметр мережі та яку роль відіграють українські фахівці у вдосконаленні міжнародних технологій, розповів Андрій Левченко — Tech Lead і Security Architect компанії iIT Distribution.

Андрій має понад десять років досвіду в кібербезпеці — від адміністрування мереж до проведення аудитів і побудови систем захисту. У своїй роботі він оцінює не лише формальні показники безпеки, а й те, наскільки ефективно рішення протидіють реальним атакам.

Реальні кібератаки — найскладніше випробування для систем захисту

Аудити, сертифікація та дотримання стандартів допомагають побудувати основу кібербезпеки. Проте вони не гарантують, що система витримає складну цілеспрямовану атаку.

За словами Андрія Левченка, війна продемонструвала різницю між захистом, який відповідає вимогам на папері, та його реальною ефективністю в умовах постійних загроз.

«Можна багато розповідати про те, як ті чи інші інструменти працюють у теорії. Але коли йдеться про реальні атаки, дуже часто виявляється, що в ключовий момент інструменти працюють не так, як про це розповідає вендор».

Саме тому український досвід можна назвати своєрідним краш-тестом для світових рішень із кібербезпеки. Фахівці перевіряють їх у складних умовах, виявляють недоліки та допомагають адаптувати системи до нових сценаріїв загроз.

Водночас українським командам доводиться швидко реагувати на зміни, шукати нестандартні рішення та постійно вдосконалювати захист, не чекаючи, поки з'являться нові інструкції чи завершаться тривалі процедури погодження.

Кібератаки стають складнішими: чому недостатньо одного антивірусу

Сучасні кібератаки рідко обмежуються однією дією. Зловмисники можуть використовувати кілька способів проникнення, маскувати справжню ціль атаки та залучати до своїх схем сторонні організації.

Однією з поширених загроз залишається ransomware — шкідливе програмне забезпечення, яке блокує доступ до даних, зокрема шляхом їх шифрування, та вимагає викуп за відновлення доступу.

Особливу небезпеку становлять атаки через підрядників і партнерів. Навіть якщо компанія добре захищає власну мережу, зловмисники можуть скористатися вразливостями організації, яка має доступ до її інформаційних систем.

Ще один приклад — DDoS-атаки, під час яких зловмисники створюють надмірне навантаження на сервери, щоб зробити онлайн-сервіси недоступними. Іноді така атака може відвертати увагу фахівців від інших, більш небезпечних спроб проникнення в систему.

«Умовно все починається з DDoS, який є лише ширмою для реальної атаки на вразливість в іншій частині інфраструктури, щоб SOC (Security Operations Center — центр управління кібербезпекою) розпорошив свої ресурси й не зміг визначити ту атаку, яка і є справжньою ціллю».

Тому сучасний кіберзахист має враховувати не лише окремі підозрілі події, а й загальну картину: дії користувачів, роботу пристроїв, серверів і мережевої інфраструктури. Це важливо для будь-якого бізнесу, який використовує цифрові системи, незалежно від того, чи належить він до критичної інфраструктури.

Чому потрібно захищати не лише зовнішній периметр

Показовий випадок із практики iIT Distribution демонструє, наскільки важливо контролювати безпеку не лише власної компанії, а й партнерів.

У цьому випадку зловмисники скомпрометували компанію-підрядника, через яку шкідливе програмне забезпечення потрапило на комп'ютери користувачів її клієнта. Проте сервери клієнта були захищені рішенням CrowdStrike, впровадженим фахівцями iIT Distribution. Система виявила та зупинила загрозу.

Цей приклад показує, чому недостатньо просто захистити зовнішній периметр мережі. Компанії використовують хмарні сервіси, забезпечують віддалений доступ працівників і взаємодіють із численними партнерами. Кожне таке підключення може створювати додаткові ризики.

Тому дедалі більшого значення набуває підхід Zero Trust («нульова довіра»). Його основний принцип полягає в тому, що жоден користувач, пристрій чи підключення не вважаються автоматично безпечними лише тому, що перебувають усередині корпоративної мережі. Кожен доступ потрібно перевіряти, а підозрілу активність — своєчасно виявляти.

Відповідно, компаніям потрібні не лише традиційні антивірусні засоби, а й сучасні рішення, які аналізують поведінку користувачів і пристроїв, відстежують події в системі та допомагають вчасно реагувати на загрози.

Українські фахівці допомагають удосконалювати світові рішення

Досвід протидії російським кібератакам змінює роль українських фахівців на міжнародному ринку кібербезпеки. Вони не просто впроваджують готові продукти, а й допомагають розробникам оцінювати ефективність своїх рішень у складних умовах.

Зокрема, міжнародні компанії CrowdStrike та Cloudflare співпрацюють з українськими командами. Практичний досвід використання їхніх технологій в умовах постійних атак допомагає виявляти проблемні місця, вдосконалювати налаштування та враховувати нові сценарії загроз.

За словами Андрія Левченка, одна з головних відмінностей українського досвіду — частота, з якою фахівцям доводиться перевіряти ефективність систем захисту на практиці.

Міжнародні стандарти, сертифікація та організаційні процедури залишаються важливими складниками кібербезпеки. Проте вони мають постійно оновлюватися відповідно до реальних загроз. Саме практичний досвід допомагає побачити, де формальні вимоги вже не відповідають сучасним викликам.

Українська експертиза — важливий ресурс для майбутнього

Україна поступово стає не лише споживачем міжнародних технологій, а й джерелом практичної експертизи, яка може бути корисною для всього світу.

За оцінкою Андрія Левченка, після завершення війни українські фахівці зможуть ділитися набутим досвідом на міжнародному рівні. Йдеться не тільки про знання технологій, а й про розуміння того, як діють зловмисники, як поводиться інфраструктура під час атак і які рішення допомагають зберегти її працездатність.

Одним із перспективних напрямів є SOC-as-a-Service — надання послуг із моніторингу кібербезпеки та реагування на інциденти як зовнішнього сервісу. Також розвиватимуться рішення на основі штучного інтелекту, які допомагають швидше виявляти загрози та автоматизувати реагування на них.

Український досвід протидії кібератакам уже має значення далеко за межами країни. Він допомагає переосмислювати підходи до цифрової безпеки та нагадує: надійність технологій визначається не лише їхніми характеристиками й сертифікатами, а насамперед здатністю захищати системи в реальних умовах.

За матеріалами Мінцифри